Болід

*

я придумала тебе одної ночі.

здається, то була весна,

мені було так холодно тоді,

не спалось зовсім.

і ось лежу, закуталась у ковдру,

тепліше не стає.

і тут, різке бажання,

розплакатись уткнувшись у тверде плече

тоді я і придумала тебе.

ти таким теплим був,

як рання осінь.

надійним, ніжним і моїм

я плакала тобі у груди кожної ночі.

а ти все гладив, по моїй голові.

коли вже виплакала все що було,

сльози висохли, а серце зажило,

тебе, мов вітром здуло,

а я заснула,

потреби в тобі більше не було.

пройшло багато з того часу

і ось, я знов лежу одна,

і знов весна, так холодно.

не сплю,

рахую тріщини на стелі

і знов придумую тебе собі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше