я придумала тебе одної ночі.
здається, то була весна,
мені було так холодно тоді,
не спалось зовсім.
і ось лежу, закуталась у ковдру,
тепліше не стає.
і тут, різке бажання,
розплакатись уткнувшись у тверде плече
тоді я і придумала тебе.
ти таким теплим був,
як рання осінь.
надійним, ніжним і моїм
я плакала тобі у груди кожної ночі.
а ти все гладив, по моїй голові.
коли вже виплакала все що було,
сльози висохли, а серце зажило,
тебе, мов вітром здуло,
а я заснула,
потреби в тобі більше не було.
пройшло багато з того часу
і ось, я знов лежу одна,
і знов весна, так холодно.
не сплю,
рахую тріщини на стелі
і знов придумую тебе собі.
Відредаговано: 18.06.2023