Частина 7. Боротьба проти небезпечної гри "Не іди й не похитнись"

Розділ 40. Небезпечна гра "Не іди й не похитнись"

Коли здавалося, що Девід і Джон нарешті досягли передишки після виснажливої боротьби з "Туямі", їх спіткала нова загроза, яка поставила під удар усі їхні зусилля.

Одного дня, під час чергового патрулювання, Джон отримав тривожний виклик. Диспетчер повідомив, що в одному з найбільших торгових центрів міста почалася небезпечна гра під назвою "Не іди й не похитнись".

- Що за гра? - миттєво насторожився Девід, переглянувшись із Джоном.

- Нам повідомили, що в торговому центрі зібралася велика група людей, які проводять якусь акцію, - пояснив Джон. - Вони кажуть, що якщо хтось з відвідувачів ворухнеться або вийде з ліній, встановлених на підлозі, то вони приведуть у дію потужні вибухові пристрої.

Девід відчув, як холодок пробіг його спиною. Ще одна терористична загроза. Часу на роздуми не було - потрібно було негайно діяти.

- Збирай усі наявні сили, - наказав він Джону. - Ми повинні якнайшвидше прибути на місце та взяти ситуацію під контроль.

Сирени заволали, і поліцейські машини з ревом помчали до торгового центру. Девід і Джон, очоливши оперативний штаб, ретельно вивчили розташування будівлі та розробили план дій.

Коли вони увірвалися до атріуму, картина, що постала перед ними, була жахливою. Сотні людей, приречені на нерухомість, стояли нерухомо, намагаючись не зрушити з місця. Банда терористів, озброєна автоматами, контролювала ситуацію.

Девід і Джон зрозуміли, що зірвати цю гру смерті буде вкрай складно. Один необережний рух міг спровокувати катастрофічний вибух. Вони знали, що доведеться діяти надзвичайно обережно та виважено.

Розгортаючи операцію з визволення заручників, лейтенанти усвідомлювали, що повинні зробити все можливе, щоб врятувати невинних людей. Але водночас вони розуміли, що стоять на краю безодні - одна помилка, і трагедія буде неминучою.

Девід і Джон обмінялися напруженими поглядами. Вони чудово знали, що ця битва буде однією з найскладніших у їхній кар'єрі. Втім, відступати було не в їхньому стилі. Зібравшись із духом, вони кинулися у вир небезпечної гри, готові зробити все, щоб вийти з неї переможцями.

Розділ 41. Гра розпочалась

Девід і Джон усвідомлювали, що зволікати далі не можна. Кожна секунда була на вагу золота, адже життя сотень заручників висіло на волосині. Закинувши за спини штурмові автомати, вони разом з елітним загоном поліції почали обережно просуватися вглиб торгового центру.

Терористи, що влаштували смертельну гру "Не іди й не похитнись", тримали ситуацію під неослабним контролем. Озброєні автоматами, вони пильнували за кожним рухом заручників, погрожуючи привести в дію потужні вибухові пристрої.

Девід і Джон завмерли на своїх позиціях, уважно вивчаючи розташування ворога та шукаючи найслабші місця в його обороні. Вони розуміли, що один необережний крок може призвести до катастрофічних наслідків.

- Ми повинні зайти з флангів і відволікти їхню увагу, - прошепотів Девід, звертаючись до командира штурмової групи. - Решта відділів тим часом спробують підібратися до вибухівки.

Джон мовчки кивнув, сконцентровано вдивляючись у ворожі позиції. Він не міг дозволити, щоб ця небезпечна гра закінчилася трагедією.

За мовчазним сигналом Девіда, поліцейські швидко розподілились і почали просуватися вглиб торгового центру, намагаючись відволікти увагу терористів. Джон же на чолі групи снайперів розташувався на вигідних позиціях, готовий у будь-який момент нанести точні удари.

Раптово пролунали постріли - це поліцейські вступили в перестрілку з озброєними злочинцями. Натовп заручників завмер, боячись навіть зрушити з місця.

Девід, укриваючись за колоною, намагався пробратися ближче до центральної частини, де, за його інформацією, знаходилася вибухівка. Ризикуючи власним життям, він обережно просувався вперед, маневруючи між лініями, нанесеними на підлогу.

Мить напруги - і Девід раптом помітив невеликий пристрій, прикріплений до опори. Не вагаючись, він швидко відчепив його і затис у руці.

- Джоне! Ось вона, - гукнув Девід до свого напарника. - Я знешкодив один із пристроїв!

Джон кивнув і, підвівшись з укриття, швидко знешкодив двох терористів влучними пострілами. Інші злочинці, помітивши дії поліції, відкрили шалений вогонь у відповідь.

Гра смерті стрімко розгорталася, і Девід з Джоном розуміли, що в них залишається обмаль часу. Вони мусять будь-що зупинити цей кривавий спектакль, перш ніж станеться непоправне.

Розділ 42. Гра на виживання

Девід і Джон усвідомлювали, що обраний ними шлях є надзвичайно ризикованим. Проте вони не мали іншого вибору - потрібно було будь-що зупинити божевільних терористів, які загрожували життям сотень невинних людей.

Поки штурмові групи відволікали увагу злочинців, Девід і Джон продовжували стрімко просуватися вглиб торгового центру, намагаючись виявити і знешкодити якомога більше вибухових пристроїв.

Кожен крок давався їм важко - будь-який необережний рух міг призвести до катастрофи. Девід, ризикуючи власним життям, обережно пробирався між заручниками, прикріплюючи до вибухівки захисні екрани.

Джон, зайнявши позицію снайпера, пильно стежив за кожним рухом терористів, готовий у будь-який момент завдати влучного удару. Його палець нервово лежав на спусковому гачку, поки він намагався знайти найслушніший момент.

Раптом один із заручників, не витримавши напруги, зробив крок убік. Терорист, помітивши це, застиг на місці, цілячись автоматом прямо в людину.

- Стояти! - закричав Джон, але було вже запізно. Пролунав оглушливий постріл, і щойно врятована людина впала на підлогу, обливаючись кров'ю.

Девід, що встиг укритися за колоною, видався з укриття і відкрив шквальний вогонь по терористу. Той, важко поранений, похитнувся і впав навзнак.