Богослов'є. Мій молитовник

Стадії смирення

Перше, треба ясно розрізняти смирення від смиреномудрості а смиреномудрісь від смиренослівья.

Смирення є одна з найвищих євангельських чеснот найвищим людським досягненням. Смирення є божественним ученням Христа, яке показане Його діями. Йоан Лествічник каже, що тільки водимі святим Духом можуть розсуждати про смирення. Бажаючий навчитися смирення має скурупульозно вивчати Євангеліє і так само скурупульозно виконувати заповідь Господа Ісуса Христа. Виконуючі Євангельські заповіді можна пізнати свою грішність і грішність всього людствва, вкінці дійти усвідомлення і упевненості, що той є найгірший і найбільш позбавлений всякої людяності. Смирення є почуттям сердечним.

Смирення у всій своїй красі закарбований в душах, взятий повністю від Євангелії і від Христа.

Щоб навчитися смиреномудрості треба тренувати і взращувати в душі смирення. Смирення є дарунок для душі від Бога: так діє благодать Божа, а через смиреномудрість ми підготовляємося до смирення, показуємо Господу наше бажання для святого смирення. Смиреномудрим християнином станем тоді, коли постигнемо смирення у відносинах з ближнім, в усіх своїх помислах і діях, а доки душа не смириться-треба тримати смиренний настрой через принудження, постійно стримувати свої горді пориви. Це не злочин і фальш, ти з такою поведінкою насправді преобретеш смирення, для цього треба триматися скромно, ходити спокійно, не сперечатися щоб не сказати лишнього і т. д.

На смиреномудрість є багато причин смиренослівья. В кожному випадку ми діями показуємо свою внутрішню сутність і буває що наша внутрішня сутність відрізняється від зовнішньої.

Смиренослівья має таку ціль-показати перед людьми яке є смирення, з цією метою приймається смиренний вигляд, незнаючі очі, тиха мова, скромні думи: з цілим своїм видом показується тишина і стриманість. Або кажуться викриваючі фрази напоказ заради людської думки.

Наскільки корисним є укоряти і звинувачувати в гріхах перед Богом таємно в душі, настільки ж шкідиво робити це перед людьми.

"В іншому випадку ми скоріше викликаємо гарну думку про себе, чим смирення"-каже єпископ Ігнатій. Він підмітив дещо цікаве: в світі немає істинного смирення серед людей, а брехня і противоріччя є набагато привабливіші і тому їх обирають. Святець пише: "Приуспіти в монашескому житті яке дає особливу свободу і простоту в серці можна тоді, коли проявляєш смирення у спілкуванні з ближніми. Та це не є причиною для хвастання в світі. Так говорить гординя...світ настільки прильщає, що щирість йому непотрібна як і непотрібне середовище для викриття-це йому ненависно".

Істинне смирення любить ближніх свого народу

Тоді не переживають за зовнішнє враження, а прислуховуються до душі для істинного виконання Христових заповідей; зовнішнє звернення таких людей є багато стриманим і не виглядає лицемірно строгим чи жорстоким. Вслід чого, з часом видно,що ці люди проявили щиру турботу за ближніх, істинно їм співчували і проявили допомогу. А лицемірне злочинне лжесмирення часто буває незвичайно райдужне, миле, услуживе, але коли станеться біда і скорбота-ті виявляються далекими, холодними, чужими і байдужими до всякого страждання ближнього.

Саме це є фарисейський розчин від якого наш Господь Ісус Христос застерігав учеників Своїх триматися подалі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше