Глава Дев’ята в якій Богиня визначає долю герцога

Від такої несподіванки Шель аж забула про регламент і підняла очі на гостю.

- Леді Радо!

- Моя люба! Коли ти встигла опинитись у рабстві цього безсердечного?

- Леді Радо-о-о… - дівчина надула губи, сумно опустила голову, як мале дитя почала колупати носком чобота, мабуть, дуже не дешевий, килим і дивитись на жінку з-під лоба.

- Ходи-но сюди, сонце. Розкажи усе мені, - вона похлопала біля себе на дивані, зробила ковток чаю і поставила чашку. Шель обережно присіла на самий краєчок. – Я чула плітки про те, що сталось в маєтку Крейг. Невже це правда? – широко розкритими очима глянула на дівчину. Та кілька разів коротко кивнула і відвела погляд. – Але що ж ти робиш тут?

- Пані Шель сплачує штраф за свої дії, - коротко і явно невдоволено, відповів герцог.

- Штраф? За що?

І тут у Шель промайнула геніальна, як і кожна, думка. Чому вона раніше не звернулась до леді Ради? Якби вона сплатила штраф і викупила її крамницю, то Шель могла б працювати на неї! Все краще ніж бути підневільною герцога-сухаря!

Тоді вже дівчина не стала стримуватись і розписала у всіх деталях і емоціях від абсурдної ситуації в маєтку до смішних звинувачень, захмарної суми штрафу та страшної дороги до палацу з привидами. Усе це звісно приправила сльозинкою, емоціями та активною мімікою. В кінці промови видихнула і випадково глянула на герцога.

Він спочатку зблід, потім почервонів. Очі розширились і звузились, а руки стиснулись в кулаки.

- Люба! Чого ж ти одразу до мене не прийшла? Я виплачу її штраф! Скільки там? Двісті п’ятдесят золотих? – розчулилась і оживилась леді Рада.

- Леді Емеральдс, ви не можете виплатити штраф пані Шель, оскільки ми заключили угоду аристократів. Вона не може бути розірвана.

- Ох, як же так, - жінка несподівано притулила дівчину до грудей в незграбних обіймах.

Герцог здивовано підняв брову і швидко закліпав очима. Шель була здивована не менше. Вона знала, що леді Рада приязно ставиться до неї, але ж не настільки!

- Леді Емеральдс, наша угода…

- Випий чаю, хлопче, і не підганяй мене! – різко і доволі грубо відказала вона. Кайзерон Лестрад не очікував такого, але чомусь одразу зробив саме так, як сказала леді. За кілька секунд вона відпустила Шель і підвелась. – Від цієї угоди залежить не тільки доля Рітервіля, але і твоя, як герцога. Нехай її вирішить Шель.

- Я?!

- Вона?!

- Так, - кивнула жінка і розгладила складки на яскравій спідниці. – У тебе є тиждень, щоб переконати Шель, що ти дійсно хочеш принести користь цьому місту. Якщо вона вирішить, що ти не погана людина і що тобі можна вірити – ми укладемо угоду.

- Це так ви ведете справи, леді Емеральдс? – герцог також підвівся зі свого місця і за ним Шель. Тепер у обличчі чоловіка виразно читався гнів.

- Можливо, - легко всміхнулась леді. – Шель, люба, я довіряю твоїм чуттям, - підморгнула дівчині. - За тиждень, рівно на цьому місці, Кайзероне. Проводжати не треба.

Герцог здригнувся, а леді Емеральдс покинула приміщення, залишивши Шель розгублено стояти із відкритим ротом.

Хтось із них мав би заговорити перший, але Шель не наважувалась. Вона обережно спостерігала як на шиї та чолі герцога надуваються вени і як він червоніє він гніву, що кипів усередині. Того і гляди накинеться на неї та загризе. Хоча дівчина ніколи не бачила, щоб він кричав на когось або бив, але ж чутки про жахливий характер нового управителя теж виросли не на пустому місці! Так він ще й військовий – точно не обійдеться без крику.

- Ваша Світлість… ем, - мало не пошепки, зробила вона невпевнену спробу.

Однак герцог Кайзерон Лестрад перевершив усі очікування. Чоловік глибоко вдихнув, розтиснув кулаки, взяв свою чашку чаю і допив його залпом. Поставив предмет на місце і, ігноруючи присутність Шель, вийшов з головної вітальні.

У щілині дверей майнули очі Адріка, а ще за кілька секунд у дверях з’явився він сам.

- Що сталось? – запитав стурбовано, але з натиском.

- Він щось сказав? Ну, герцог.

- Ні слова.

Дівчина різко взяла чайник і прямо з носика зробила кілька великих ковтків. Гупнула елегантний посуд на стіл.

- Здається, я наробила біди…

Шель важко ковтнула слину і чомусь вона була із гірким присмаком вини.