*******

Ню-ган сказав: Ваш декрет найсправедливіший, Мойсею! І я знаю, по правді, що ваші слова походять від Джеховіха. Я питаю вас, як довго цією роботою повинні займатися я та мої ангели?

      Мойсей сказав: Кілька сотень років! Поки ви не піднімете світло, достатнє для Джеховіха. Щоб мир, любов та доктрини добра були знову відновлені в крові Ізраїльтян, як кров'ю ягняти я вивів людей Джеховіха з Єгипту. І коли ви вдосконалите покоління Ессінців, то будуть послані, від трону Бога, певні Луїси (архангели поколінь). І вони будуть працювати разом з вами, доки не народяться в земному світі Ізраїльтяни, здатні до Голосу Отця.

      Ню-ган сказав: Почуйте тепер мене, про моє прохання, Мойсею! Ви, Син Самого Найвищого! Коли я помер на землі, і піднявся на небеса, я знайшов там своє королівство і духів, які чекали на мене. І вони були нещасливі, будучи жебраками, рабами та ідіотами, - через рабство, яке я наклав на них у земному житті. І я не міг втекти від них, чи якось усунутись. Якби я пішов об'єктивно, то суб'єктивно я пам'ятав би їх, і повертався би до них вічно. Так, я був схожий на молоде лоша, яке вперше було посаджене на повідець, яке тягнуло вбік, і зазнавало невдачі. Потім тягнуло знову, терпіло невдачу, і так далі. Але незабаром лоша бачить, що не може втекти, і тоді воно слухняно підкоряється. Таким був і я тоді, пов'язаний зі своїм королівством, та зобов'язаний йому. І я став рабом своїх підданих, щоб забезпечити їх. Оскільки я пограбував їх на землі, щодо їхніх талантів, то вони були настільки безпорадними, наче немовлята. І багато з них були надзвичайно злими. Однак я визнав, що не можу втекти від них. Я працював разом з ними сотні років, відновлюючи їх так, як міг. І, через деякий час промінь щастя прибув до мене, і я повірив, що через сотні наступних років я знайду свій шлях назовні, до вищих небес. Але який жаль! Темрява (Аджі) зійшла на мої вже темні небеса. Мої злі люди, яких я масово вбивав на землі, прийшли до мене, для помсти. Анархія затопила мене, і моїх людей. Вони стали справжніми демонами безумства, і вони схопили, зв'язали, били та душили мене, з їхніми неприємними запахами. Мільйони з них! І їхні прокльони проникали в мене, як отруйні стріли. Я довго боровся з ними, і я кликав вас, і Джеховіха! Але який жаль! Згодом я потрапив у пекло, і ніхто не міг почути моїх молитов. Протягом багатьох днів, місяців та років я закликав до вас, але тільки зазнавав нових жахливих страждань! Як довго це горе було зі мною, я не знаю. Я тільки пам'ятаю, що моя душа викликала огиду всередині мене. І я відчував приниження та слабшання, наче це була нескінченна смерть, яка не могла погасити мене. Мені здавалося, що минули десятки тисяч століть! Потім, раптово, я знайшов себе тут! Збожеволілий, перед вами, священний Син Великого Духа! Звідки я прибув? Що сталося? Чи це лише чаклунство божевільної мрії? І я знову впаду, знову в той моторошний жах жахів? Куди я можу сховатись, щоб моє старе королівство не напало на мене? Хіба вони не чекають десь поблизу, щоб схопити мене знову, для відновлення мук? Навчіть мене, Мойсею! Як я можу виконати вашу справедливу справу? І не потрапити в пастку знову, і, можливо, навіки!