***

Часто хлопчик мандрував, по ночах, древніми містами Атлантиди, безкрайніми просторами острова Рута. Але дорослішаючи, його сни тьмяніли, і нарешті цей казковий світ перестав існувати. Було втрачено ключ від воріт, у світ сновидінь.

      Згодом хлопчик прочитав багато книжок про навколишню дійсність, - у пошуках втраченої Атлантиди. Він став вічним мешканцем царства езотерики. Його цікавили руни та загадки, міфи та легенди, залишені давниною чи то для науки, чи для застереження нащадкам. Але цей безглуздий світ обертався навколо своєї скрипучої осі, не зважаючи на таємниці минулого. А хлопчик все мріяв високими ідеалами Атлантиди, - на тлі мінливих та безглуздих надій сучасного світу. Він спробував знайти деякі відповіді у церковних служителів. Але, придивившись уважніше, він виявив у них ту ж банальність і пихатість жреців Атлантиди. Як багато тисяч років тому, служителі Храму підтримували і множили страхи своїх парафіян, перед невідомим. А безбожники, які заперечували Творця, викликали жалість.

      Якоїсь миті, вже досить дорослому хлопчику здалося, що життя закінчилося, і йому немає місця у цьому світі. Фальш і обман не мали нічого спільного зі світом снів, а він виявився чужинцем-невдахою в цьому світі. Він відчував роздратування, намагаючись зрозуміти, що за чортівня відбувається навкруги. І, вже підійшовши до краю своєї життєвої прірви, хлопчик із відчаєм та щирістю закликав про допомогу до Творця, до Отця. І відповідь прийшла, а з нею прийшло і бачення. Виникло божественне знання про світ ангелів, знання нове, але яке, здавалося, перебувало з ним завжди…

      Хлопчик зрозумів, що немає сенсу ховатися від себе. Він знову став птахом, що полетів у небо за своїми снами. Він ніби знову перенісся у своє дитинство, повернувся до своїх джерел. Але то були вже інші фарби, інші картинки. Бачення ставали тривалішими, і перетворювалися на виразну дійсність минулого. У своїх нових снах хлопчик бачив краєвиди, яких ніколи не бачив. Чув музику, яку ніколи не чув у цьому світі. Розумів слова невідомої йому мови. Бачив картини страшні та чарівні, чудеса та жахи часів Атлантиди. Картини минулого, сьогодення та майбутнього. І того, що ніколи не станеться у цьому світі. Хлопчик бачив і чув істини, що відкривалися перед ним. Прокидаючись після таких сновидінь, хлопчик відчував, що втрачає якусь частину себе, яка уходила в іншу реальність. І з цим нічого не можна було вдіяти. Сни залишали відбитки свідомості, як сліди на снігу.

      І ось він, фінал! Один погляд на загибель Атлантиди знищив усі роки приємного споглядання цієї чудової країни. Один швидкоплинний образ, що майнув у тумані часу, змінив усе майбутнє хлопчика.

      Вражений жахом, дивився хлопчик на картину загибелі Атлантиди, що відкрилася перед ним, - на її занурення в безодню океану. Його душа затремтіла, і помчала, подібно до комети, у далекий космос, намагаючись загубитися серед зірок…

      Після тієї сцени загибелі Атлантида хлопчик помер, і замість нього народився Міш-ах, який одразу потрапив у пастку часу. Мене поглинула хвиля сильної фізичної втоми, що поєднувалася з емоційним перенапруженням. Все, з чим я залишився тоді, - це гори рукописів про Атлантиду, і абсолютна порожнеча на душі. Минулі спогади про принца Атлантиди наклалися на моє нинішнє життя, і між ними почалися запеклі дебати: хто я – забаганка Богів, чи результат якогось процесу? Вічний чи смертний? А якщо вічний, то який зв'язок між моєю душею та тим, що призначено на корм хробакам? Навіщо я тут, і якою буде наступна ступінь мого духу? І коли таких питань дуже багато – то відповіді на них нема.

      І я став розгадувати цей ребус, прагнучи достукатися кудись нагору, до всемогутніх небожителів. Я намагався підключитися до чогось, чого сам не міг визначити, – до будь-якого джерела за межами цього світу. І у своєму благанні я відчайдушно закликав до Творця: Отче, допоможіть мені, дайте мені знання! У минулому ви показували своїм дітям інші світи! Чи дійсно я більш німий, ніж ті, що жили в минулих століттях? Дайте мені знання! Я – Ваш син!

      І в якийсь момент я відчув зміну в повітрі, начебто закони землі почали підкорятися зовсім іншим законам. І незабаром архангел небес з'явився переді мною, оскільки це були часи початку Ери Космон. Ц був 2000 рік, коли Земля увійшла в дугу Космон, на небесах. І я побачив, як насправді виглядає архангел у сарьгісі, тобто в людському тілі. У мене застигла кров у жилах, і завмерло серце. І хоча один його вигляд міг навіяти жах звичайній людині, але я не злякався. Точніше сказати, я не встиг злякатися. Його фігура іноді змінювалася, стаючи схожою на фігуру іншої істоти навіть у той час, коли я спілкувався з ним. Всі ці речі були настільки тонкими, що мій власний зір не міг визначити, – де правда, а де брехня.

      Між нами тоді відбулася тривала телепатична розмова. Багато моїх питань були по-дитячому дурними, але архангел розумів мене. І я зрозумів те, що він говорив, і що мені потрібно було виконати. Під час однієї нашої розмови я помітив, що архангел щось ховає у складках вбрання. І було схоже на те, що він збирався це «щось» дістати і показати мені. І згодом він дістав і показав мені цю велику стару книгу, в потрісканій шкіряній палітурці. Я навіть узяв її у свої руки. На обкладинці великими ієрогліфами було написано щось, чого я зрозуміти не міг. Я відкрив книгу і почав гортати її жовті сторінки. І тут я почав відчувати потоки інформації, які звивалися навколо мене пульсуючими стрічками ДНК, огортаючи з ніг до голови. І ще я зрозумів у той момент, якою жахливою може бути повна та стерильна тиша. Від тієї тиші в мене закружилася голова, і я остаточно втратив орієнтацію у просторі та часі. Був лише один потік думок, потік інформації, в якому я повністю розчинився. Цей потік обпалював палючим полум'ям, бив і кружляв мене в барабанному ритмі пульсуючого простору.  У цьому інформаційному потоці танцювали, перепліталися та схрещувалися різнокольорові промені фантастичних кольорів. Я мало не задихнувся від цього запеклого вихору, який пронизував кожну клітинку мого організму. Я старанно запечатував у своїй підсвідомості кожне слово, кожну букву цієї старої книги. Радість і поклоніння, перед таємною мудрістю, з відчаєм боролися в мені, і я не мав сили відкинути подальші спогади. Скоріш за все, архангел ввів мене в транс, і я згадав той час, коли мене готували до ролі Міш-аха, коли я був на небесах. Це було показано архангелом мені так: