Історія Міш-аха

Творець Всемогутній над усім, Він творить все! Є книги, які Він дарує поколінням людей. Але коли ці книги більше не дають користі людині, дивіться, Він їх прибирає, і замість них дає нові книги, які підходять для прогресу людини, в даний час.

      Сьогодні наш світ став дріб'язковим, егоїстичним та нездатним самостійно змінитись на краще: смертоносні війни та страждання знову накрили нації та народи Землі. І сьогодні настав кульмінаційний момент на поворотній точці історії, коли подальший розвиток людства, його майбутнє, залежить від простих рішень його окремих особистостей, які повинні розсіяти результати згубної діяльності безумного світу. Світу, який перенаповнився злом і став бавитися розумовою лінню та грою в паразитичні війни. І сьогодні на небесах також почався безлад, і це впливає на людей, через присутність злих духів серед них. І в такі лихоліття, перед Світанком кожної нової ери, на Землю приходять Хранителі, – ангели ефірійних небес, які ідуть на зов печалі.

      І щоб пролити світло на деякі речі, Хранителі поступово почнуть розказувати вам приховану історію Землі – за останні 72 тис. років. Історію про те, коли і для чого був здійснений Всесвітній Потоп; хто і для чого побудував Велику Піраміду та велику китайську стіну. Вам буде детально показана тисячолітня війна Богів на небесах, і як вона вплинула на долю людей та народів. Із П’ятикнижжя Ери Космон ви взнаєте історію правління всіх Богів, які правили Землею і Небесами десятки тисячоліть існування нашої цивілізації. Міш-ах розкаже вам істинну історію пророка Мойсея, Брахми, Зараустри, Абрама, Чіне, Капіля та багатьох інших, щоб раз і назавжди відкинути всілякі спекуляції темними архангелами Групи Оріона, які покрили нашу планету пеленою брехні та фальсифікацій. Скоро наступить Світанок Ери Космон, і люди повинні взнати правду, - правду від самих Богів. І тому розпочинаємо, з самого початку…

      В Україні, на теренах вільних козацьких степів, у селі Волиця, там де дорога звертає на Степок, народився хлопчик, майбутній Міш-ах. Він народився в сутінках печалі, і з гірким плачем на вустах, - ніби над ним нависло все горе цього світу. Та ніхто й не чекав його тут, все противилося його приходу. І зовсім байдуже, як він потрапив у цей світ, - світ вічної скорботи та печалі.

      Коли небесна вотчина зникла в тумані, в тіні Великого Духа, хлопчика осяяло земне світло. Новонароджений розчепірив ручки, витягнув ніжки, задер головку, і його ангел-охоронець оголосив: «Кінцева зупинка, ласкаво просимо до матеріального світу землі, в країну принижених, но вільних та незалежних. Отримай свою частку земного страждання та досвіду». Потім якісь звуки стали голосами, голоси – словами, слова – думками. На краю його підсвідомості заблищав якийсь застережливий вогник, повернулося давним-давно забуте відчуття часу та логічне мислення: «Оце пощастило, - похмуро подумав хлопчик. - І пощастило так вгадати з народженням. Але все це вже не вперше, не вперше я повертаюся у цей світ. Це вже було раніше».

      Час протікав тут не так, як на небесах. Розум хлопчика почав працювати в режимі послідовних спостережень за новим світом, та поступово сприймати його. Потім хлопчик принюхався до цього світу, і вловив ледь чутні запахи, яких не мало бути в цьому світі. Запахи атлантських чаклунів. Думки хлопчика закружляли в шаленому вирі гніву та обурення.

      - О Боже! - обурилася його підсвідомість. - За сімдесят п’ять тисяч років нічого так і не змінилося.

      Мамо, не гаси свічки! Нечисть шастає в ночі!

      І хтось на вищому плані покотився зо сміху, тому що у темних архангелів «Групи Оріона» виникла проблема.

      Хлопчик потрапив до країни безперервного історичного конфлікту, - у світ, де Володарі Карми жартували над людиною, весь час намагаючись підсунути їй чергову халепу. І хлопчик поступово мав стати пародією на цей світ, на це «комуністичне» суспільство, в якому треба було виживати. Тому що кожен мав неухильно відігравати свою маленьку роль у цьому суспільстві, встановлену для нього. І порушення цього «комуністичного» сценарію породжувало серйозні наслідки, дуже погані наслідки.

      Рік за роком хлопчик повільно поринав у стрімкі води земного життя, береги якого були вільні від пам'яті про його минулі втілення. І трагедія хлопчика була в тому, що він уже народився зі своїми принципами та моральними стандартами, які не мали сенсу в цьому світі.

      В дошкільні роки хлопчика не полишало відчуття якогось невиразного руху в глибинах пам'яті, якісь епізоди, які ніяк не могли з'єднатися. Він кожен день шукав відповіді на свої питання, але відповідей не знаходив. І ніхто, крім самого хлопчика, не міг знайти їх.

      І одного разу з ним сталося те, чого хлопчик не зміг пояснити навіть сам собі. То була відправна точка всіх його наступних спогадів про Атлантиду.