Розділ 7. Божественний спікер, або Конференція високого рівня

Через місяць після успішного налаштування роутера в квартирі Ігоря Петровича, Олега наздогнав новий левелап. Компанія визнала його «Проривом року». Робочий німб палав настільки потужно, що Ігор Петрович особисто викликав його до кабінету і кинув на стіл VIP-перепустку.

— Так, Шива, слухай сюди, — сказав начальник, жуючи пампушку (мама Олега тепер стабільно постачала офіс калоріями в обмін на стабільний гігабіт). — Завтра в палаці «Україна» стартує всеукраїнська IT-конференція. Ти їдеш туди спікером. Тема доповіді: «Як закривати 50 тікетів за дві хвилини і не збожеволіти». Там буде тисяча людей. Спонсори, інвестори, нуби з інших компаній. Твоє завдання — показати їм наш фірмовий дзен.

Олег глянув на перепустку. Виступ на сцені перед тисячним натовпом. Це вам не в Зумі з вимкненою камерою сидіти і навіть не з татом дівчини чай пити. Це масовий рейд на супер-боса, де на тебе дивиться весь сервер одночасно.

— Інструкцію зрозумів, — спокійно відповів Олег, хоча всередині його внутрішній болід трохи скинув швидкість від несподіванки.

Ранок конференції зустрів Олега шаленим пафосом. Величезний зал, неонові вивіски, кава-брейки з круасанами, фотозони і тисячі геймерів, айтівців та менеджерів у піджаках, які ходили з розумним виглядом. Аліна прийшла підтримати його і тримала за руку, що додавало Олегу +50 до регенерації духу.

І ось ведучий оголошує:

— А зараз на сцену запрошується легенда клієнтської підтримки, людина, яка закриває тікети швидше, ніж корейські школярі кліпають очима — Олег «Шива»!

Зал вибухнув аплодисментами. Олег вийшов на сцену. Сліпучі софіти вдарили в очі так, що на секунду йому здалося, ніби він знову залип у монітор на двадцяту добу. Перед ним — темне море з тисячі облич. Усі чекають на мудрість. На Олега напав класичний лаг: слова застрягли в горлі, як крихти батона в кнопці «S». По залу пішов легкий гомін. Спонсори в першому ряду почали розчаровано дивитися в телефони.

«Геймовер?» — промайнуло в голові.

Але в цей момент у п'ятому ряду піднялася знайома фігура. Це була Мама. Вона не могла пропустити виступ сина. Вона не тримала швабру, але її погляд через увесь зал чітко транслював повідомлення: «Олег, якщо ти зараз зганьбишся перед цими нубами в піджаках — додому можеш не повертатися. І провайдера я переріжу ножицями для металу».

Це був моментальний, жорсткий піт-стоп для його свідомості. Мозок Олега миттєво перевзувся в дощову гуму на надшвидкості. Лаг зник. Страх випарувався. Внутрішній німб спалахнув канонічним золотом.

Олег упевнено підійшов до мікрофона, блаженно посміхнувся своєю фірмовою посмішкою і почав:

— Вітаю вас, нуби і професіонали, — рознісся його спокійний, залізобетонний голос по всьому залу. — Багато хто з вас купує дорогі курси з тайм-менеджменту, читає книги про стресостійкість і намагається знайти баланс. Але я скажу вам істину: ви не зможете керувати великими проектами, якщо ваш головний інструмент управління наглухо заліп у маминому батоні.

Зал затих. Айтівці переглянулися. Олег продовжував, розмахуючи клікером для презентацій, наче тризубом:

— Коли на вас кричить VIP-клієнт — це не катастрофа. Це просто бос першого рівня. Його треба затиснути логікою та чистою серветкою. Якщо у вас падає сервер — не треба панікувати і писати заяву на звільнення. Треба просто вчасно заїжджати на піт-стоп. Справжній професіоналізм — це не робота 24 на 7 без сну. Справжній професіоналізм — це коли ти вмієш відірватися від екрана, забити на квест, почистити свою клавіатуру і вчасно заплатити за інтернет. Боги пашуть удвічі більше, ніж звичайні люди, але вони роблять це з абсолютною чистим розумом і на ідеальній залізяці.

Олег говорив тридцять хвилин. Це була не лекція, це була проповідь побутового ЛитРПГ. Він розповів про біг у трусах до терміналу, про ультиматум мами зі шваброю та про те, чому Ігор Петрович тепер їсть борщ на робочому місці.

Коли він закінчив, у залі секунду стояла мертва тиша. А потім тисяча людей одночасно встала з крісел. Овації були такими потужними, що на сцені ледь не посипалася штукатурка. Спонсори з першого ряду судорожно почали діставати візитки, намагаючись переманити Олега до себе на посади директорів з дзен-менеджменту.

Нуби з інших компаній підбігали до сцени, бліді від захвату, і судорожно робили з ним селфі. Олег усміхався їм благосною посмішкою Шиви. Він знову був на вершині сервера.

Після виступу за кулісами до нього підійшов Ігор Петрович, витер сльозу гордості краваткою і сказав:

— Шива... це було божественно. Тобі виписали подвійну премію.

Аліна поцілувала його в щоку, піднявши шкалу щастя до максимуму. Мама підійшла останньою, поправила йому комірець сорочки і тихо сказала:

— Ну молодець, синку. Навіть я заслухалася. Але Олімпіада Олімпіадою, а завтра субота. Пам'ятаєш, що у нас за планом?

Олег подивився на маму, потім на свій новий статус, натовп фанатів у залі, посміхнувся і відповів:

— Пам'ятаю, мамо. Генеральне прибирання. Боги не сидять на лаврах. Боги крутять педалі далі.

І Олег «Шива» впевнено крокував у реальний світ, тримаючи за руку кохану дівчину і точно знаючи, що його клавіатура завжди буде ідеально чистою.