Розділ 5. Любовний квест, або Шива йде на побачення

Після тріумфу з борщем в офісі авторитет Олега злетів до небес. Клієнти молилися на нього, Ігор Петрович при зустрічі шанобливо кивав, а колеги таємно намагалися дізнатися рецепт маминих пампушок. Але всесвіт сансари знову крутанув педалі. До Олега в робочий чат постукала клієнтка під ніком «Карамелька_99».

У неї залагала програма, і вона три години поспіль плакала в техпідтримку, поки не натрапила на Олега. Наш Шива за дві хвилини провів очищення її системи, м'яко затиснув проблему логікою і наприкінці написав: «Не хвилюйтеся, нуби подолані. Ваш сервер знову чистий, як моя клавіатура».

У відповідь прилетіло: «Ви мій бог! Може, вип’ємо кави у реалі?».

Олег завис. Побачення з дівчиною — це вам не кабанчиків фармити. Це хардкорний квест із непередбачуваним штучним інтелектом, де немає кнопки «зберегтися».

Перше, що він зробив — заїхав на соціальний піт-стоп:

1.          Повністю змив із себе двадцятиденний наліт геймерських подвигів.

2.          Випросив у мами парадні джинси (без плям від чаю).

3.          Попшикався одеколоном, який пахнув так потужно, ніби міг знищити армію орків в радіусі кілометра.

Мама, проводжаючи його, перехрестила шваброю і сказала: «Якщо не замовиш їй нормальної їжі, а будеш розказувати про свої танки — провайдера відключу особисто». Олег збагнув натяк. Ризикувати гігабітом було не можна.

Зустріч була призначена в модному кафе. «Карамелька_99», яку в реальності звали Аліна, виявилася симпатичною дівчиною з великими очима. Олег сів за столик, увімкнувши свій фірмовий блаженний дзен. Навколо його голови звично замиготів внутрішній німб.

— Привіт, Олегу, — посміхнулася Аліна. — Ти в житті такий же спокійний, як і в чаті. Мені здається, тебе взагалі ніщо не може вивести з рівноваги.

— Привіт, Аліно, — благосно відповів Олег. — Коли ти бачив, як корейський школяр Лі забирає твій сервер в останні три хвилини Олімпіади, а в цей час твоя мама замахується мокрою шваброю над розеткою... світська розмова в кафе здається мені найлегшою локацією.

Аліна засміялася, прийнявши це за тонкий програмістський гумор. Квест просувався успішно, шкала симпатії дівчини впевнено повзла вгору. Олег розслабився, замовив каву і вже готовий був сісти на лаври та святкувати легку перемогу.

Але Олімпіада, як ми пам'ятаємо, кожного місяця. Навіть на побаченнях є свої фінальні боси.

До їхнього столика раптово підійшов офіціант — класичний нуб вищого розряду. В руках він тримав тацю, на якій стояла кава Аліни та величезний, липкий шоколадний фондан. Офіціант перечепився об ніжку стільця, змахнув руками, і весь цей кулінарний Апокаліпсис полетів прямо на білу сукню Аліни та нові джинси Олега.

Дівчина зойкнула і закрила обличчя руками. В кафе повисла тиша. Офіціант зблід, як корейський школяр, і почав судорожно белькотати вибачення, роблячи ситуацію ще гіршою — він схопив брудну серветку і спробував розтерти шоколад по сукні.

Для звичайного хлопця це був би повний геймовер і провал побачення. Але не для Олега_Шиви. Його покришки миттєво зчепилися з асфальтом реальності. Мозок увімкнув режим надшвидкостей.

— Стоп! — спокійно, але залізно скомандував Олег, перехопивши руку офіціанта в повітрі. — Не тріть. Це розмаже текстуру.

Він діяв чітко за інструкцією очищення клавіатури:

1.          Одним рухом схопив чисту суху серветку і акуратно, як спиртом контакти, промакнув пляму на сукні Аліни, зупинивши поширення катастрофи.

2.          Подивився на офіціанта поглядом Руйнівника Світів: «Принеси склянку газованої води, лід і чистий рушник. Швидко. Поки я не видалив твій акаунт із цього закладу». Офіціант злякано випарувався.

3.          Повернувся до Аліни, посміхнувся своєю святою посмішкою і м'яко сказав: — Все під контролем. Це просто лаг системи. Зараз перевантажимо.

За п'ять хвилин пляму було локалізовано й майже відмито. Аліна дивилася на Олега так, ніби він щоправда щойно спустився з Олімпу на білому боліді Формули-1.

— Олегу... ти неймовірний, — прошепотіла вона, притискаючи рушник до сукні. — Інший би кричав, а ти просто... розрулив це як бог.

Німб над головою Олега в цей момент спалахнув так яскраво, що в кафе, здавалося, трохи пригасло неонове світло. Він зрозумів нову істину: дівчатам плювати на твій рейтинг на сервері. Але якщо ти можеш врятувати її білу сукню від шоколадного дефматчу без паніки і крику — ти автоматично стаєш топ-гравцем у її серці.

Він збирався неторопливо допити свою каву з блаженною посмішкою переможця, як раптово Аліна подивилася на годинник і сказала:

— Ой, уже шоста! Слухай, а ходімо до мене? Мені тато якраз новий комп'ютер купив, а я не вмію там роутер налаштовувати... Подивишся?

Олег застиг з чашкою біля рота. Його божественна свідомість миттєво прорахувала наслідки. Роутер у дівчини вдома — це перехід на наступний, дорослий рівень квесту. Але тут у кишені за вібрував телефон. На екрані висвітилося повідомлення від мами: «Сміття виніс? Батько каже, що інтернет лагає. Крути педалі додому, Шива, бо розетку вже бачу».

Олег зітхнув. Боги ніколи не відпочивають. Тільки-но ти закрив один квест із дівчиною, як домашній Матріархат уже вимагає твого респауну на кухні.

— Звісно, ходімо, Аліно, — посміхнувся Олег, піднімаючись із крісла. — Налаштуємо твій роутер за вищим розрядом. Але спочатку мені треба заїхати на один маленький домашній піт-стоп...