Розділ 3: Тріолан проти божества, або Біг у сімейних трусах

Пальці Олега літали над клавіатурою з частотою крил колібрі. До кінця Олімпіади залишалося рівно три хвилини. Школяр Лі на екрані вже палав червоним вогнем люті, його персонаж крутився як скажений, але Олег, що пройшов через очищення душі та біг у трусах до терміналу, був непохитний. Рейтингові очки капали на рахунок Олега кожну секунду. Різниця — всього одне очко на його користь.

І ось — фінальний затиск. Клавіші W, A, S, D, ідеально відмиті спиртом, відпрацьовували кожен мікрорух. Олег уже відкрив рота, щоб переможним криком сповістити всесвіт про свій тріумф...

Раптом двері кімнати з гуркотом відчинилися. На порозі з’явилася Вона. Вища Сила. Творець Олега і головний бос його реального життя. Мама.

У руках вона тримала не бутерброд і не чай. У руках у неї було відро з водою та велика швабра. Очі її палали праведним гнівом, який легко затьмарював спецефекти будь-якої Цитаделі Божевілля.

— Олег! — прогримів голос, від якого в Олега всередині все стислося. — Я терпіла двадцять днів! Я мовчала, поки ти тут мохом обростав! Але сьогодні субота, генеральне прибирання! Негайно підняв свій зад, узяв мішок і виніс сміття!

— Мамо, три хвилини! Будь ласка! — заверещав Олег, не відриваючи погляду від екрана, де корейський школяр якраз заходив на фінальну комбінацію ударів. — Я стаю Богом сервера! Олімпіада закінчується!

— Я тобі зараз таку олімпіаду влаштую! — мама рішуче крокнула в бік системного блока. — Якщо через п'ять секунд це відро не буде порожнім, твій «бог» полетить із вікна третього поверху разом із твоїм сервером! І шнур із розетки висмикну!

Вона замахнулася рукою в бік подовжувача. Це був ультиматум. Протистояти корейському геймеру — це одне, але протистояти мамі зі шваброю — це стовідсотковий геймовер без права на респаун.

Олег зробив те, що роблять справжні, вищі проявлені істоти. Він миттєво оцінив ризики, усвідомив марність опору перед лицем Абсолютного Матріархату і... натиснув комбінацію клавіш однією рукою, а іншою вже хапав сміттєвий пакет.

На екрані спалахнув фінальний акорд битви. Персонаж Олега завдав останнього удару в падінні. Таймер Олімпіади застиг на позначці 00:00.

Олег не встиг подивитися на таблицю лідерів. Він вилетів із квартири, тримаючи в руках два гігантські пакети зі сміттям, усе ще в тих самих сімейних трусах і куртці.

Він біг до сміттєвих баків біля будинку так, ніби від цього залежала доля галактики. Закинув пакети, розвернувся на п'ятах і рванув назад, ледь не загубивши капець на сходах.

Коли він залетів у кімнату, мама вже спокійно протирала пил на підвіконні. Комп'ютер, на щастя, працював. На екрані горіла золота рамка, а в чаті сервера коїлося щось неймовірне. Текст летів із такою швидкістю, що його неможливо було прочитати.

Олег підійшов ближче, затамувавши подих.

У центрі екрана висіло величезне системне сповіщення:
«Вітаємо гравця ОЛЕГ_ШИВА з абсолютним першим місцем в Олімпіаді сезону! Статус Божества активовано».

А нижче в приватних повідомленнях висіло текстове повідомлення від школяра Лі, перекладене вбудованим гугл-транслейтом:
«Ти є страшний демон. Твій останній удар був нанесений зі швидкістю Бога. Я плачу і йду спати».

Олег повільно опустився в крісло. Навколо його аватара палав такий потужний золотий німб, що нуби в радіусі трьох кілометрів просто падали навколішки, щоб підняти свій рейтинг від одного його вигляду.

Олег блаженно посміхнувся, подивився на свої чисті руки, на чисту клавіатуру, а потім перевів погляд на маму, яка критично оглядала кути кімнати.

— Ну що, нуби, я молодець, — тихо прошепотів Олег. — Але тепер треба ще й пропилососити. Божественний статус вимагає чистоти у всіх світах.

Він узяв до рук шланг від пилососа, наче це був тризуб Шиви, і з абсолютно щасливим обличчям пішов наводити лад у реальності. Навіть богам іноді доводиться допомагати мамі.