Розділ 27

Сайла зрозуміла помилку наступного ранку.

Вона перечитала останнє речення розділу.

ХТО ПАМ’ЯТАТИМЕ КОЖНЕ «НІ», КОЛИ ТОЙ, ХТО ЙОГО СКАЗАВ, ЗНОВУ ПОЧНЕ ЗАБУВАТИ СЕБЕ?

І закреслила слово:

КОЖНЕ.

Друга Сайла сиділа навпроти.

— Чому?

— Бо ми знову хочемо зберегти все.

— Це погано?

— Якщо хтось передумає — так.

Вона закреслила ще:

ПАМ’ЯТАТИМЕ.

Написала:

ЗМОЖЕ НАГАДАТИ.

Потім і це їй не сподобалось.

Лея зайшла з хлібом.

— Ти знову воюєш із реченням?

— Воно програє.

— Не схоже.

Сайла показала.

Лея прочитала.

— Якщо ти пам’ятаєш моє «ні»...

Пауза.

— Що станеться, коли я скажу «так»?

Сайла:

— Я маю запам’ятати і його.

— А якщо через день знову «ні»?

— Теж.

— Через рік?

— Теж.

Лея:

— Тоді ти зберігаєш не мене.

Пауза.

— Ти зберігаєш історію моїх рішень.

Ось.

Друга Сайла:

— Це краще.

Перша:

— Частково.

Лея:

— Історія теж може стати кліткою.

— Як?

— Якщо я скажу:

«Я більше не хочу пояснювати, чому передумала»,

а ти витягнеш двадцять старих записів,

щоб перевірити, чи я достатньо послідовна.

Тиша.

Сайла відклала перо.

— Ненавиджу тебе.

— Не роби з цього роль.

Друга Сайла засміялась.

Сайла знову подивилась на сторінку.

— Тоді свідок не повинен зберігати людину.

Лея:

— Так.

— І не повинен зберігати рішення назавжди.

— Так.

— І навіть не повинен вимагати пояснення нового рішення.

— Так.

Сайла:

— Тоді що він робить?

Лея взяла шматок хліба.

Відкусила.

Подумала.

— Не дозволяє іншим удавати, що мого «ні» не було,

поки воно ще має значення для мене.

Ось.

Друга Сайла:

— Це дуже довго для правила.

Лея:

— Не робіть правил.

Перший експеримент провели не з богом.

Саме тому він мало не провалився.

Жінку звали Енса.

Тридцять сім.

Швачка.

Жила в нижньому місті.

Одне обличчя.

Одна тінь.

Принаймні сьогодні.

Вона прийшла сама.

— Я чую думки чоловіка.

Міра:

— Він живий?

— Так.

— Поруч?

— Ні.

— Давно?

— Чотири дні.

Сайла:

— Ви впевнені, що це його думки?

Енса:

— Ні.

Добре.

— Що саме?

Енса:

— Він хоче піти від мене.

Пауза.

— Я це знаю так само, як знаю, що мені холодно.

Міра:

— А він?

— Каже, що не хоче.

— Ви йому вірите?

Енса заплакала.

— Не знаю.

Чоловіка покликали?

Лише після її згоди.

Його звали Пел.

Він прийшов злий.

— Я нікуди не хочу йти.

Енса:

— Але я чую.

— Ти чуєш не мене.

Сайла:

— Не можемо знати.

Пел:

— Я можу!

Пауза.

— Це моя голова!

Тиша.

Ось.

Міра:

— Чого ви хочете зараз?

Пел:

— Залишитися з нею.

Енса здригнулась.

— А я...

Пауза.

Всі глянули.

— Я хочу, щоб він сьогодні не лишався вдома.

Пел зблід.

— Через голос?

— Частково.

Пауза.

— І тому, що мені страшно поруч.

Сайла:

— Тоді це ваше теперішнє бажання.

Пел:

— Я не зробив нічого.

Енса:

— Знаю.

— Тоді чому я маю йти?

Енса:

— Бо це мій дім теж.

І сьогодні я не хочу спати з тобою в одній кімнаті.

Пел дивився.

Біль.

Образа.

— Добре.

Сказав.

Не щиро?

Неважливо.

Він пішов до брата.

Через годину голос у голові Енси змінився.

Я НЕ ХОЧУ ЙТИ.

Міра:

— Ваш?

Енса:

— Не знаю.

Я ХОЧУ ЛИШИТИСЯ.

Енса:

— Це вже схоже на мене.

Сайла:

— А ви?

Енса подумала.

— Я все ще хочу бути сама сьогодні.

Голос:

НІ.

Вона здригнулась.

ТИ ХОЧЕШ ЙОГО ПОВЕРНУТИ.

Енса:

— Ні.

Голос:

МИ ХОЧЕМО.

Міра:

— Ось.

Не бог.

Не стародавня істота.

Межа між двома людьми,

яка почала говорити як третя.

Може.

Сайла:

— Хочете свідка?

Енса:

— Що це означає?

Сайла не знала, як пояснити коротко.

Лея, яка прийшла подивитися, сказала:

— Хтось пам’ятатиме, що сьогодні ви хочете бути сама.

Не вирішуватиме, чи це правильно.

Не змушуватиме вас хотіти так завтра.

Енса:

— Хто?

— Ви вибираєте.

Вона подумала.

— Сестра.

Сестру покликали.

Звали Дера.

Прийшла.

Вислухала.

Сказала:

— Я пам’ятатиму.

Сайла:

— Не обіцяйте назавжди.

Дера:

— Добре.

Пауза.

— Сьогодні пам’ятатиму.

Енса:

— І якщо я ввечері попрошу Пела назад?

Дера:

— Тоді спитаю, чи це ти зараз хочеш.

— А якщо не зможу відповісти?

Тиша.

Ось.

Міра:

— Тоді не прийматимемо мовчання за зміну рішення.

Сайла:

— Але й не будемо тримати старе «ні» безмежно, якщо ви перестанете бути здатні його переглядати.

Енса:

— Це дуже погано визначено.

Сайла:

— Так.

Дера:

— Людські стосунки завжди погано визначені.

Лея:

— О, мені вона подобається.

Тієї ночі Пел не повернувся.

Енса спала сама.

Вранці голос зник.

Повністю?

Ні.

Енса сказала:

— Я хочу, щоб він прийшов на обід.

Дера:

— Це ти?

Енса:

— Не знаю повністю.

Пауза.

— Але хочу спробувати.

Пел прийшов.

Не як доказ, що система працює.

Просто на обід.

Через два дні Енса знову попросила його піти.

Через тиждень —