Розділ 23

Король не збирав раду.

Він збирав інструменти.

Саме це Каелю не сподобалось найбільше.

Кам’яний Каель зайшов до намету без дозволу.

На столі лежали:

старі пластини,

копії імен,

схеми вузлів,

карти,

три скляні колби з чорною рідиною,

корона.

Не на голові.

На тканині.

І металевий ящик.

Каель бачив його раніше.

Закритий.

Позначка:

КРАЙНЯ МІРА.

— Ні.

Король підняв голову.

— Я ще нічого не сказав.

— Саме тому.

Король виглядав старше.

Не мудріше.

Просто старше.

— Сядь.

— Ні.

— Каелю.

— Не починай із тону батька.

Пауза.

— Ти втратив право використовувати його як аргумент.

Король прийняв.

— Добре.

Не сказав «не кажи».

Каель підійшов до столу.

Торкнувся одного документа.

Не імені.

Схеми.

Сім старих кіл.

Лінії між ними.

У центрі —

місце для восьмої точки?

Ні.

Закреслено.

Поруч нове:

НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЯК ПОВНУ МОДЕЛЬ.

Королівський почерк.

— Ти виправив.

— Так.

— І все одно дістав це.

— Так.

— Навіщо?

Король:

— Бо неправильна карта все ще може показати одну правильну дорогу.

— А може привести в прірву.

— Так.

Каель:

— Говори.

Король довго мовчав.

Потім відкрив металевий ящик.

Всередині лежали не пластини.

Не книги.

Тонкі смуги металу.

На кожній —

частина старого імені.

Не повного.

Розділені.

Щоб ніхто не прочитав випадково.

Каель відступив.

— Ти зібрав їх.

— Не всі.

— Скільки?

Король замовк.

Каель:

— Неважливо.

— Для чого?

Король:

— Щоб відновити старі форми достатньо довго, аби зупинити злиття.

Тиша.

Каель засміявся.

Не весело.

— Ти ж сам написав, що не будеш.

— Я написав, що не виконуватиму без згоди.

— І?

Король:

— Ситуація змінилась.

Ось.

Найнебезпечніші три слова влади.

Каель:

— Як?

Король простягнув лист.

Зі столиці.

Сайлин.

ЗА ОСТАННІ ДНІ ЗАРЕЄСТРОВАНО ЗРОСТАННЯ ВИПАДКІВ НЕСТАБІЛЬНОЇ МЕЖІ ОСОБИ.

Не епідемія.

Не всі небезпечні.

Далі:

У ЧАСТИНІ ВИПАДКІВ ЛЮДИ ВТРАЧАЮТЬ НЕ ПАМ’ЯТЬ, А ВІДЧУТТЯ НАЛЕЖНОСТІ СПОГАДІВ.

ДЕЯКІ ВІДНОВЛЮЮТЬСЯ САМОСТІЙНО.

ДЕЯКІ — НІ.

Ще:

НЕ ВСТАНОВЛЕНО ПРИЧИННОГО ЗВ’ЯЗКУ З ОСЛАБЛЕННЯМ СТАРИХ ІМЕН.

Король постукав пальцем.

— Але зв’язок можливий.

Каель:

— Можливий.

— І якщо він є?

— Тоді не означає, що твій план правильний.

Король:

— Якщо через місяць тисячі людей перестануть відрізняти свої бажання від чужих?

— Не знаємо, що буде.

— Саме.

Каель дивився.

— Ти хочеш зробити це через страх невідомого.

— Так.

Чесно.

— І через що ще?

Король не відповів.

Каель:

— Скажи.

— Бо я знаю, як.

Ось.

Не тому, що найкраще.

Не тому, що правильно.

Бо знайомо.

Каель:

— Старий молоток.

— Так.

— І все схоже на цвях.

— Так.

Король сів.

— Я не думаю, що це добра система.

— Але?

— Я думаю, вона може працювати швидше за нову, якої ще не існує.

Це було гірше, бо мало сенс.

Каель ненавидів сенс, який приходить до злочину раніше за мораль.

— Пояснюй повністю.

Король:

— Не повністю відновити імена.

Лише на короткий час.

— Як?

— Через старі вузли.

Ті, які ще реагують.

— Сім?

— Не сім.

Пауза.

— Ті, що знаємо.

— І Сторожі?

Король мовчав.

Ось.

Каель:

— Скільки людей?

— Не знаю.

— Скільки треба посадити в межу?

— Не обов’язково людей.

— Не грай словами.

Король:

— Для стабілізації потрібні свідки, які триматимуть ім’я окремо від істоти.

Пауза.

— Стара система робила це через Сторожа.

Каель:

— Отже знову.

— Можливо тимчасово.

— Скільки?

— Не знаю.

— День?

— Може.

— Рік?

— Може.

— Життя?

Король мовчав.

Каель:

— Ось.

Король:

— Якщо альтернатива — масова втрата особистості...

— Ти не знаєш, що це альтернатива.

— Ні.

Каель схопив одну з металевих смуг.

Не читав.

Кинув назад.

— Імена що зроблять?

— Повернуть звичні межі.

— Чи старі ролі?

— Обидва ризики.

— Н-1 знову стане холодом.

— Можливо.

— Мара знову стане богинею дітей.

— Можливо.

— Мірна — матір’ю коріння.

— Можливо.

— Те, що тільки навчилося не зникати без імені, знову отримає клітку.

— Можливо.

Каель:

— І ти називаєш це порятунком.

Король:

— Ні.

Пауза.

— Я називаю це відстрочкою.

Ось.

Каель завмер.

Це було чесніше.

— Щоб виграти час?

— Так.

— Для чого?

— Щоб ви створили щось краще.

Каель засміявся.

— Ти хочеш ще раз принести когось у жертву, щоб молодші мали час придумати моральнішу систему.

— Якщо треба.

— Кого?

Король підняв очі.

— Мене.

Тиша.

Каель:

— Ні.

Одразу.

Король:

— Я можу стати центральним носієм.

— Ні.

— Через корону.

— Ні.

— Вона пам’ятає всі старі звернення.

— Саме тому ні.

Король:

— Це логічно.

Каель:

— Це зручно.

Пауза.

— Ти помреш або перестанеш бути собою і назвеш це спокутою.

Король:

— Я не говорив про спокуту.

— Тоді не поводься так, ніби твоя смерть вирішує наслідки.

Тиша.

Каель підійшов ближче.

— Ти живий.