Розділ 21

Сайла відмовилася називати це переговорами.

— Чому? — запитав Каель.

— Бо для переговорів треба хоча б приблизно знати, скільки сторін за столом.

— Тоді зустріч.

— Ні.

— Контакт.

— Уже краще.

— Розмова?

Сайла подумала.

— Якщо вони погодяться.

На першому аркуші вона написала:

СПРОБА КОНТАКТУ З ІСТОТАМИ, ЯКІ...

Зупинилась.

Закреслила.

...З ДАВНІМИ...

Знову закреслила.

...З ТИМИ, ХТО...

Ні.

Друга Сайла дивилась через плече.

— Уже п’ять хвилин.

— Знаю.

— Може нічого не писати?

— А потім ми всі пам’ятатимемо по-різному.

— Ми й так.

— Саме.

Перша Сайла зітхнула.

Написала:

РОЗМОВА.

Пауза.

Нижче:

ЯКЩО ВОНА ВІДБУДЕТЬСЯ.

— Дуже науково.

— Іди ти.

Місце вибрала Лея.

Не храм.

Не підземний архів.

Не Керн-Вар.

Не колодязь Мари.

Не місце старого вузла.

Річка.

За західною стіною столиці.

Трохи нижче за течією від місця, де Лея посадила персикову кісточку.

— Чому тут? — запитала Міра.

Лея знизала плечима.

— Мені тут подобається.

— Це все?

— Так.

Сайла усміхнулась.

— Найкраща причина за останні сто років.

Лея:

— Не кажи.

Вони не будували коло.

Не ставили свічки.

Не малювали символів.

Не читали старих текстів.

Принесли:

воду,

ковдри,

їжу,

ліхтарі,

мотузку,

медичну сумку Міри,

книгу Сайли.

І все.

Ніякої зброї?

Була.

Аліна мала ніж.

Орен — сокиру.

Сайла — короткий клинок під плащем.

Другий Дейр прийшов без нічого.

Перший Дейр не прийшов.

Його ніхто не відмовляв.

Сам вирішив.

— Я буду недалеко.

Сказав Аліні перед заходом сонця.

— Це охорона?

— Ні.

— Тоді що?

Дейр подумав.

— Я хочу бути достатньо близько, щоб прийти, якщо покличете.

Пауза.

— І достатньо далеко, щоб не бути дверима тільки тому, що я тут.

Аліна:

— Якщо щось станеться?

— Ви самі вирішуєте, чи кликати.

— А якщо я не зможу?

Дейр:

— Тоді я теж вирішуватиму.

Ось.

Не Сторож.

Людина з вибором.

Поки.

Каель не прийшов.

Обидва.

Кам’яний був на сході.

Небесний лишився в столиці.

Рада.

Місто.

Люди.

Світ не міг зупинитися заради кожної метафізичної катастрофи.

Івен хотів.

Потім передумав.

— Чому? — запитала Лея.

— Не знаю.

Пауза.

— Учора хотів.

Сьогодні ні.

— Добре.

Івен підняв палець.

— Не.

Лея засміялась.

Орен прийшов.

Не як «частина Мороклісу».

Він сам це повторив Сайлі двічі.

— Якщо в записі буде «Орен, представник лісу», я з’їм сторінку.

— Ти вже їси кору.

— Саме.

Міра прийшла.

Не як та, що чує мертвих.

Але сумку взяла.

Практично.

Аліна.

Не як сестра Дейра.

Хоча не перестала нею бути.

Другий Дейр.

Не як другий.

Навіть називати його так у розмові було проблемою.

Сайла запитала:

— Як тебе сьогодні позначати в записі?

Він насупився.

— Позначати?

— Я не хочу писати «другий Дейр» щоразу.

— Правильно.

— І?

Він подумав.

Потім узяв перо.

Намалював коротку косу риску.

/

— Це ім’я?

— Ні.

— Що означає?

— Що я не хочу придумувати значення.

Сайла:

— Добре.

Він:

— Не кажи.

Аліна вибрала маленьке коло.

Не тому, що щось означає.

Бо легко малювати.

Міра —

хрестик?

Ні.

Одразу відмовилась.

— Занадто лікарське.

Вибрала дві крапки.

Орен намалював криву гілку.

— Це ж символічно, — сказала Сайла.

— Це єдине, що я вмію малювати.

Лея не захотіла знак.

— У мене є ім’я.

Тиша.

— Але ми ж намагались...

Сайла зупинилась.

Лея:

— Я не відмовляюсь від свого імені тільки тому, що вони не мають своїх.

Ось.

— Тоді в записі Лея?

— Так.

— А в розмові?

— Якщо я захочу, щоб мене покликали.

Сайла:

— А мене?

Довго.

Потім сама намалювала квадрат.

— Сьогодні так.

Вони не називали це правилами.

Сайла написала:

ДОМОВЛЕНОСТІ НА ЦЮ РОЗМОВУ, ЯКІ КОЖЕН МОЖЕ ПЕРЕГЛЯНУТИ.

1. Не використовувати старих божественних імен.
2. Не використовувати титули, якщо співрозмовник сам не попросить.
3. Не вважати мовчання згодою.
4. Не вважати відповідь правдою лише тому, що вона давня.
5. Не вимагати стабільної форми.
6. Кожен може піти.
7. Якщо хтось каже «ні», спершу вважати, що це означає «ні».

Орен:

— «Спершу»?

Сайла:

— Бо ми вже знаємо істот, які можуть повторювати чужі слова.

— Справедливо.

Лея:

— Додай ще.

— Що?

— Якщо хтось каже «ми», питати, кого саме має на увазі.

Тиша.

Сайла записала.

Дуже важливо.

Другий Дейр:

— І якщо хтось назве мене Дейром?

— Що?

— Не відповідатиму автоматично.

Пауза.

— Але можу.

Сьогодні ім’я теж моє.

Аліна подивилась.

Не на першого.

На нього.

Саме.

Сутеніло.

Річка темніла.

Ліхтарі ще не запалювали.

Лея сіла біля води.

Інші лишились позаду.

Не тому, що так треба.

Вона попросила.

— Той знак був даний мені.

Сказала.

— Я не хочу, щоб ви повторювали.

Сайла:

— Так.

Лея провела пальцями по воді.

Коротко.

Пауза.

Довше.

Пауза.

Коротко.

Три хвилі.

Її спосіб покликати.

Не ім’я.

Не загальний.