Розділ 2

Каель прокинувся від того, що хтось уже пив його каву.

Це було образливо.

Особливо тому, що другий Каель теж вважав її своєю.

— Ти взяв останню.

— Я прийшов перший.

— У мою кімнату.

— У нашу.

— Ні.

Другий Каель відпив.

Скривився.

— Жахлива.

— Тоді навіщо п’єш?

— Щоб ти не думав, що переміг.

Пауза.

Обидва подивилися на чашку.

Потім засміялися.

Недовго.

Бо саме такі моменти були найгіршими.

Кімната належала Каелю.

Обом.

До Падіння.

Після —

тій версії, що жила під небом.

Принаймні юридично.

Кам’яний Каель тепер мав іншу.

В нижній частині палацу.

Темні стіни.

Вікно, яке відкривалося не назовні, а на одну з нижніх площ.

І стару шафу, в якій він знайшов сорочку, що ідеально йому підходила.

Це викликало суперечку на дві години.

Не через сорочку.

Через те, чи вона була його.

Зрештою кам’яний Каель забрав.

Небесний —

не заперечував.

Потім три дні думав про це.

Саме тому зранку першим словом було:

— Не називай це нашою кімнатою.

Другий Каель поставив чашку.

— Добре.

Пауза.

— Твоя.

— Дякую.

— Не кажи.

На столі лежала карта.

Та сама.

Принесена зі сходу.

Чорні точки.

Деякі майже стерті.

Деякі нові.

Напис унизу:

ВУЗЛИ — НЕ МІСЦЯ.

ВИ ПРОСТО ЗНАХОДИЛИ МІСЦЯ, ДЕ ВОНИ ТОРКАЮТЬСЯ СВІТУ.

І ще:

ОДНЕ ІМ’Я ВЖЕ ПОВЕРНУЛОСЯ.

НЕ ЛЮДСЬКЕ.

Другий Каель дивився.

— Вчора цього не було.

Небесний:

— Чого?

Він показав.

На сході.

Біля чорної точки Другого вузла.

Тонка лінія.

Не дорога.

Не річка.

Йшла далі.

За край карти.

— Була.

— Ні.

— Я бачив.

— Я теж бачив карту.

— Значить, хтось із нас пам’ятає неправильно.

— Або карта змінилась.

— Або обидва.

Пауза.

— Чудово.

Другий Каель:

— Я їду.

Тиша.

Небесний не перепитав.

— Знаю.

— Звідки?

— Бо я теж хочу.

Обидва дивились на карту.

Король.

Батько.

Другий вузол.

Темноока дитина.

Безіменний кандидат.

І те, що вже почало прокидатися за межами старої системи.

Кам’яний Каель:

— Тоді хто?

— Що?

— Їде.

Небесний засміявся.

— Ти серйозно?

— Абсолютно.

— Кинемо монету?

— І потім витратимо тиждень, з’ясовуючи, чи вона не пам’ятає інший результат?

— Добре.

Не монета.

Пауза.

— Я поїду.

— Чому ти?

— Бо я сказав перший.

— Це рівень Брана.

— Працює.

— Ні.

Небесний Каель відкинувся на стільці.

— Добре.

З нуля.

— Так.

— Чому ти хочеш їхати?

Кам’яний подумав.

Не старе рішення.

Нове.

Сьогодні.

— Бо я хочу побачити його.

— Батька.

— Так.

— Це все?

— Ні.

Пауза.

— Хочу зрозуміти, чи він ще людина, яку я ненавиджу.

Небесний дивився.

— А якщо ні?

— Тоді, може, доведеться ненавидіти щось інше.

— Достойна причина.

— Не кажи.

— А ти?

Небесний Каель не відповідав довше.

— Я хочу лишитися.

Другий підняв брову.

— Ти щойно сказав, що теж хочеш їхати.

— І хочу.

Пауза.

— Але хочу залишитися більше.

— Чому?

Він дивився у вікно.

Столиця.

Дві версії.

Нижні вулиці.

Східна башта.

Будівельні ліси.

Новий міст.

Люди.

— Бо вперше це місто не належить королю.

Пауза.

— І я хочу побачити, що з нього вийде.

Кам’яний Каель усміхнувся.

— Ти сентиментальний.

— Пішов ти.

— Оце вже наше.

Вони замовкли.

Не рішення.

Ще.

До дверей постукали.

Двічі.

— Хто? — одночасно.

З-за дверей:

— Варен.

Пауза.

— Який?

Ще довша пауза.

— Той, що пам’ятає Арвена.

Каелі переглянулися.

Небесний:

— Заходь.

Варен увійшов із папкою.

Подивився на двох.

— Ви знову однаково сидите.

Обидва змінили позу.

Варен закрив очі.

— Я шкодую, що сказав.

— Рада чекає.

— Чого?

— Рішення.

— Якого?

— Хто з вас лишається.

Тиша.

Кам’яний Каель:

— Вони вже знають?

— Вони не сліпі.

Пауза.

— І у вас обох останні два дні половина наказів стосується дороги на схід.

Небесний:

— Це може бути просто інтерес.

— Ви обоє просили відновити стару військову трасу.

— Вона потрібна.

— Один із вас замовив сім коней.

Каель:

— Не рахуй.

Варен:

— Шість.

Пауза.

— Я спеціально сказав сім, щоб перевірити.

Обидва:

— Мудак.

Варен майже усміхнувся.

— Дякую.

Він поклав папку.

ТИМЧАСОВЕ РОЗМЕЖУВАННЯ ВИКОНАВЧИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У ВИПАДКУ ФІЗИЧНОГО РОЗХОДЖЕННЯ ОСІБ З ІДЕНТИЧНОЮ ДЕРЖАВНОЮ ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЮ.

Кам’яний Каель:

— Це найгірша назва в історії.

Варен:

— Сайла допомагала.

— Тоді зрозуміло.

Небесний:

— Що там?

— Якщо один їде, другий не автоматично стає «основним Каелем».

Пауза.

— Обидва зберігають юридичну суб’єктність.

— Жахливо звучить.

— Зате ніхто не може визнати того, хто поїхав, «копією» через відсутність.

— Добре.

— Не кажіть.

— Далі.

Варен перегорнув.

— Ви повинні окремо заявити, що не представляєте один одного поза явно делегованими питаннями.

— Навіщо?

— Бо якщо один Каель укладе угоду на сході, інший не може автоматично вважатися тим самим підписантом.

Кам’яний:

— Логічно.

Небесний:

— Ненавиджу.

— І головне.

Варен зупинився.

— Якщо один із вас помре...