12 Розділ

   Промзона здавалася безлюдною. Майже безлюдною. Ліхтарі світили через один, а асфальт блищав після дощу. Калюжі блищали і переливалися сріблясто-золотими барвами. Брудна вода гучно хлюпала під кросівками. Манон йшла між подругами, міцно стискаючи ремінець рюкзака. Рука Ґрейс в її долоні була зовсім теплою. В темряві навіть шапка Аріяни видавалася не рожевою, а сірою. Аж ось з туману вийшов представник культу. Чоловік в темному пальто та чорній масці. Напрочуд усміхнений і спокійний.
- Ми раді, що ти прийшла. - Сказав він. Його погляд ковзнув по дівчатах. - Але ми домовлялися інакше. Без свідків. Без зайвих людей. - Зауважив сухо.
- Умови змінилися. - Холодно повідомила Ґрейс.
Представник усміхнувся ще ширше.
- Це не проблема. Нам потрібна лише Манон Верньє. На кілька хвилин.
Дівчина відчула, як Нортон напружилась, ніби кицька. І саме тоді Хай Лін помітила фари. Ще одна машина. Двигун працював. Хтось явно чекав на них.
- Машина... ще одна. Там, за контейнерами!
Від несподіванки її голос зробився зовсім писклявим. В цю секунду Верньє зрозуміла: це не зустріч. Це пастка.

   Світло різко згасло. Хтось крикнув. Хтось побіг.
- У машину! Швидко! - Закричала Ґрейс. Дівчата рвонули вперед. Грюкнули дверцята. Розкотисто загарчав двигун. Машина поїхала. Старша сестра Емми нервово крутила кермо. Її руки тремтіли. Ноги рішуче тисли на газ. Десь поруч пролунало кілька різких пострілів. Не для влучання, а радше для страху.
- Вони стріляють? - Ледве не задихнулася Манон.
- Їдь! - Крикнула Емма Алісії. Фари переслідувачів палахкотіли в неї за спиною. Алісія збільшила швидкість. Почалася погоня. Місто швидко пролітало повз вікна у вигляді світлових плям. Машина Еону трималася близько. Занадто близько. Знову заторохтіли різкі звуки - цього разу вже ближче. Авто здригнулося.

- Вони хочуть нас залякати! - Крикнула Ґрейс. - Тримай курс!
І тут сталося щось дивне. Світлофори попереду одночасно пермкнулися. Дорогу затягнув густий і неприродний дим.
- Це що за... - Алісія не договорила. Асфальт ніби здригнувся під колесами переслідувачів. Темні лінії пробігли забетонованою поверхнею. З'явилися перші тріщини. Автомобіль різко загальмував.
- Вони відстають! - Вигукнула одна з дівчат. Верньє силкувалася поглянути у дзеркало й не розуміла, чому їй здається, що їх прикривають.