Манон: Я отримала ваш лист. Хочу зрозуміти, що ви маєте на увазі.
Культ: Ми раді, що ти відповіла. Не всі знаходять у собі сміливість зробити перший крок.
Манон: Ви писали, що знаєте про мою маму. Звідки?
Культ: Біль втрати завжди залишає свій слід. Ми вміємо його бачити.
Манон: Це звучить дивно. І трохи лякає.
Культ: Страх — нормальний. Він з’являється, коли людина стоїть поруч із правдою.
Манон: Як ви можете допомогти?
Культ: Такі речі не обговорюють у листах. Нам треба поговорити особисто.
Манон: Ви пропонуєте зустріч?
Культ: Так. Один на один. Тільки ти і ми, більше нікого. Пізно ввечері, коли ніхто не заважатиме. Безлюдне місце — це для твоєї ж безпеки.
Манон: Безлюдне?
Культ: Ми не любимо зайвих очей. Ти ж не хочеш, щоб хтось сміявся з твоєї надії?
Манон: Я… подумаю.
Культ: Ми почекаємо. Але не надто довго. Шанс повернути близьку людину не любить зволікань.