3 Розділ

   В той час, як під землею відбувалося заселення нової душі, на горі панував цілковитий хаос. Грім ударив у саме серце Олімпу. Задзеленчав гучний дзвін, скликаючи всіх до наради. Зала Зевса наповнилася різким світлом. Колони тихо задзвеніли, а мармурова підлога вкрилася тонкими тріщинами. Це сталося не від сили, а від напруги.
- Починайте, - наказав головний бог, сідаючи на трон. Гермес з'явився першим. Його крила ще тремтіли від швидкого польоту.
- Є порушення кордонів, - випалив він. - Хтось зруйнував головні ворота царства. Це був Аїд.
У приміщенні здійнявся гул.
- Неможливо, - озвався Аполлон. - Він не покидає підземний світ без причини.
- Отже, причина з'явилася. - Холодно зауважила Афіна. - Факт залишається фактом. Аїд піднявся сюди. Баланс порушено.
Зевс стиснув пальці на підлокітниках.
- Де мій брат зараз?
- Зник так само, як і з'явився. - Промовив Гермес. - Але... не один.
Запала тиша. Деметра різко підвела голову.
- Що ти маєш на увазі?
Погляди присутніх спрямувалися у куток зали, де порожніло місце богині землі.
- Персефони немає.
Боги переглянулися. Хтось підвівся, а хтось зашепотівся. Праматір родючості зробила крок уперед - і трава проросла просто з каменю. Її голос був холодний, сухий.
- Це неможливо. - Видихнула. - Вона має бути тут.
Гермес підняв догори вказівний палець.
- Ми перевірили всі зали. Її місце порожнє.
- Аїд точно викрав її! - Вигукнув Зевс.
- Не говори так. - Промовила Тіхе з тіні. - Я не відчуваю тіні. Лише... рух.
Громовержець різко повернувся до неї. Його обличчя виражало справедливий гнів та щире обурення.
- Ти захищаєш його?
- Я захищаю істину, - спокійно відповіла вона. - Персефона пішла не силою.
Аудієнція вибухнула голосами.
- Повернути негайно!
- Оголосити війну!
- Закрити головні ворота!
- Досить! - Гримнув голова. Афіна вийшла вперед.

- Пряма атака на Підземний світ призведе до катастрофи. Душі, порядок, межі - все зруйнується.
- Але ми не можемо залишити це без відповіді. - Втрутився Арес. Він рішуче стиснув спис в руці. - Це виклик.
- Це не війна. - Сказала Тіхе. Її очей не було видно, бо жовта пов'язка закривала їх. Богиня знову впала в транс, сівши в позу йога. - Це вибір. Персефона сама пішла з Олімпу. Ніхто її не змушував.
Деметра затремтіла.
- Я маю повернути доньку на місце! Негайно! Вона ж не створена для тіні! Дозвольте, о великий громовержцю! - Додала благально.
- Я піду за нею. - Несподівано підвелася Геката. - Вона моя молодша сестра, тож мені це не байдуже. Поки Персефона не скуштувала плодів підземного світу, ще можна повернутися.
Зевс уважно подивився на неї.
- Ти впевнена?
- Так. Проте часу мало.
- Добре. - Погодився головний бог. - Ви підете. Але якщо вона не повернеться - Аїд відповість.
Деметра не озирнулася.
- Чим швидше все стане на свої місця, тим краще.
Геката рушила поруч. А далеко внизу, під шарами землі й тіні, Персефона вже робила свій перший доленосний крок.