Бодя в країні Загублених шкарпеток

ЕПІЛОГ

Прокинувшись вранці, Богданчик👱‍♂️ з жалем зрозумів, що все це йому лише наснилося- і Сірий стрибунець, і котик🐱 Лаврик, і дядечко Семен, і Шкарпет. Коротше кажучи, всі. Хлопчику стало прикро від цього. Аж раптом він помітмв на підвіконні маленького сірого горобця. Він радо підбіг до нього, почав розпитувати як він сюди потрапив, та, на жаль, горобчик не відповів. Він лише зацвірінчав, злетів у повітря та сів на дерев'яну раму відчиненого вікна, роздивляючись Бодю своїми очима-намистинками. Мабуть хлопчик його не сильно зацікавив, тому він ще раз щось процвірінчав, а потім полетів геть. "А уві сні я розумів мову тварин",- з жалем подумав Бодя. Та тут він почув голос мами, яка кликала його до сніданку.  Недовго думаючи, хлопчик вискочив з кімнати та помчав на кухню, куди його привів запах смажених млинців 🥞та какао☕ з молоком🥛. "Все ж таки добре бути вдома",- радісно подумав хлопчик, з апетитом жуючи черговий ароматний млинчик. Хлопчик навіть не помітив, як той самий горобчик сидить на гілці яблуні та довго дивиться на нього маленькими очима-намистинками.

Хто зна, може Богданчику і не приснились всі ці захоплюючі пригоди. А ви як думаєте, наші любі маленькі читачі?)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше