Розділ V Хитромудрий план. І знову Шкарпет Грізний

Бодя👱‍♂️, божа корівка Соня🐞 та горобчик Сірий стрибунець обережно пробирались і далі чарівним лісом🌲🌲🌳🌲. Соня вела їх до галявини з різними  гігантськими  квітами- ромашками, дзвониками, маками, волошками . Там вони повинні були зустрітись з котиком Лавриком🐱, його дядечком Семеном,  братиками Бурчиком та Мурчиком  і сестричкою Ліссою.

Боді здавалось вже, що вони йдуть безкінечно і цей ліс ніколи не закінчиться.  Та ось нарешті дерева🌲🌲🌳🌲 розступились, і мандрівники побачили перед собою галявину. На ній втікачі помітили Лаврика зі своїми родичами з родини котячих. Дядечко Семен сидів на галявині та медитував. Поруч з ним диміли дві аромалампи. Два котики-братики Бурчик і Мурчик грали у карти, а Лісса займались киданням невеличких ножів 🔪в накреслену ціль на дереві.

Побачивши Бодю та його друзів, всі котики 🐱🐱🐱🐱радо їм посміхнулись однаковими посмішками, одним словом "родичі". Обмінявшись взаємними привітаннями та трохи роззнайомившись, котобанда і новоприбулі члени команди  склали план подальших дій. Було вирішено, що вони тихо повернуться назад до замка Шкарпета Грізного та знищать в'язане серце, що, як виявилось, і було скупченням непереможної (поки що непереможної!) сили правителя країни. Лише Мурчик мав дістатись до замку окремо- він мав туди долетіти. Так-так, любі наші маленькі читачі, саме долетіти. Він тихо промовив якесь закляття собі у вуса і раптом став схожим на справжнього супергероя. На мордочці в нього з'явилась червоно-синя маска, за плечима розвівався від вітру червоний плащ, сам котик був одягнутий у синю обтягуючу кофточку і штанці та червоні черевички. Чистісінький тобі супер-кіт!

Мурчик підняв руку догори, швидко полетів в сторону замка 🏰Шкарпета, тільки плащ затріпотів. Решта компанія поплелась пішки. Що не кажіть, а бути супергероєм завжди круто.

Мандрівники вже майже підходили до замку, коли збоку від них раптом з'явилась голова вовчика-помічника Шкарпета, а далі вигулькнули і дві  вже знайомі Боді шкарпетки Джон та Джим. Вовчик усміхнулись хижою усмішкою, а шкарпетки зовсім недобре подивились на всю присутню компанію. Недовго думаючи, мандрівники помчали до замку, до якого було рукою подати. 

Коли вони вже підбігали до замку, Богданчик запитав: 

- А як же ми потрапимо до замку🏰?

Дядечко Семен вже готовий був відповісти, та раптом вони побачили знайомого вже Боді та горобчику  вампірчика Едварда🧛‍♂️, що махав їм рукою, запрошуючи у невеличкі непомітні дверцята, що були збоку замка. Втікачі кинулись до рятівних дверей. По одному швидко забігши туди, вони побачили там Мурчика. Це звісно мпочатку викликало здивування у втікачів, але потім всі радо обійнялися з товаришем. Тим часом до них підійшов Едвард, що вже встиг закрити дверцята на міцний засув змередини.

Вампірчик пояснив всім присутнім, що ці дверцята є входом у підземний хід, що проходить під замком і веде до бібліотеки.Також Едвард розповів, що давно вже хоче здихатись Шкарпета, який оселився у замку Едварда і нахабно всім керує. До Шкарпета Грізного вампірчик був тут господарем, жив він одинаком з одним лише слугою Семюелом, якого Шкарпет вигнав із замку, бо той був худющий , нескладний і високий, тому не сподобався грізному новому владиці. Едвард зі сльозами на очах (звісно в переносному сенсі, вампіри ж не плачуть) прощався з вірним Семюелем. З того дня він поклявся собі помститись нахабній в'язаній шкарпетці за все. Саме тому він вирішив допомогти новим знайомим знищити Шкарпета. Історія глибоко вразила всіх присутніх, тому вони ще з більшим завзяттям взялися до справи.

Як розповів Едвард ходом давно вже не користувались, адже він був вузьким і правитель країни Шкарпет Грізний просто не влазив в нього. Це страшенно злило товстуна, тому він наказав нікому не користуватись ходом, і про нього з часом забули. Про те, що ходом ніхто давно не користувався, свідчила велика кількість павутиння, що висіло то тут, то там. Іноді мандрівники бачили летючих мишей, що висіли вниз головою, звисаючи зі стелі. 

Дорогою сміливці складали подальший план дій. Дядечко Семен запитав у вампірчика чи не знає, де сховане в'язане серце- загибель Шкарпета. Ндвард сказав, що знає. Вампірчик тихо прошепотів, що воно закопане у горшку з дуже рідкісною чорною орхідеєю Кленопсіс в оранжереї "любої" Камілли. На запитання Боді чого ж він сам не знищив те серце, вампірчик тихо прромовив, що боїться Шкарпета, він вселяє в нього страх.

Нарешті дістались входу у бібліотеку. Через маленький отвір у стіні біля дверей було видно всю величезну бібліотеку. Вона була порожня. Друзі зраділи такій удачі. Вся компанія швидко вийшла у приміщення, просто набите різними книгами. Як виявилось, Шкарпет страшенно любив читати. Друзі постпішили до оранжереї. Едвард вів їх темними довгими коридорами, що освітлювались лише смолоскипами на стінах. Нарешті попереду всі побачили скляні стіни оранжереї. В ній нікого не було. Всі по черзі тихо зайшли туди і почали озиратись у пошуках потрібної орхідеї. Та тут на них чекав неприємний сюрприз- лялька Камілла, вовчик та дві шкарпетки-посіпаки були вже тут як тут. 

- Що не чекали?- ласкаво проспівада солодким голоском кохана Шкарпета.- Наші лбди нам доповіли про вас, тому вже весь замок готовий до зустрічі з вами.

- Ми теж готові, Камілло,- промовив дядеско Семен.- Тому і прийшли сюди.

- Взяти їх! - наказала своїм посіпакам лялька, яка скинула добру маску, враз  ставши злою та неприємною.

Ті швидко кинулись виконувати наказ своєї господині, та котик Мурчик, Бурчик і Лісса були наготові. Дядечко Семен став невидимим, а Мурчик кинув мотузку наче лассо, яке обплутало ноги кожному посіпаці. Останні попадали на підлогу ,як яблука з дерев. Лялька заверещала, і кинулась на Ліссу. Та застосувала декілька прийомів, і ось Камілла вже теж лежала на підлозі.

Та ось в кімнату заплив Шкарпет з дракончиком. Дракон кинувся до присутніх ворогів, видихнув чарівний дим з пащі  і всі заснули, теж попадавши на підлогу.  Шкарпет радісно посміхнувся  Але, як відомо, сміється той, що сміється останній..Невилимий дядечко Семен таки відкопав в'язане серце і почав розпускати його петля за петлею. Раптом правитель країни почав слабшати на очах, а поті і взагалі впав на підлогу, як лантух. Потім все той же дядечко Семен промовив закляття "Всі, хто заснули, вмить прокиньтесь, відкрийте очі, потягніться. Пора уже вставати". Дія чарівного диму закінчилась, і наші друзі прокинулись. Потім Бурчик наклав чарівні пута на бранців і їх відвели до підземелля.  В подальшому долю негідників вирішать жителі країни.