Розділ IV Чарівний ліс. Мавки, вовк та незвичайні мухомори

Бодя простяг руку до божої корівки 🐞, і та швиденько опинилась у нього на долоні. Не встиг він як слід роздивитись дрібну комашку, як вона заговорила:

- Привіт! Мене звати Соня. 

-Привіііт, - здивовано протягнув у відповідь Богданчик.- Я- Бодя. Послухай, а навіщо ти тут? Це не найприємніше місце у вашій країні.

- Бодя, мене прислав сюди котик🐱 Лаврик, щоб вас врятувти,- відповіла Соня на запитання хлопчика.- В нас мало часу. Треба швидко проковтнути ці крихітні пігулки,- пропищала божа корівка, простягуючи маленькі білі кульки в лапці.

- А що з нами буде після того, як ми їх проковтнемо?- запитав  з підозрою хлопчик.

- Завдяки їм ви зменшитесь і зможете пролізти у шпарину під дверима,- пояснила йому Соня.

Тут якраз прокинувся горобчик і побачив божу корівку. Від здивування Сірий стрибунець розкрив дзьобик, а тоді промовив:

-Соня? А ти що тут робиш?

Божа корівка швидко пояснила своєму старому знайомому, що треба зробити аби врятуватись.

- Чудовий план,- процвірінчав , уважно вислухавши Соню, Сірий стрибунець.

- План то чудовий,- промовив Бодя.-Але я ми потім знову станем великими?

- Слушне запитання,- схвально кивнувши голівкою, промовила божа корівка Соня.- Не хвилюйся, дядечко Семен про все подбав.

- Дядечко Семен?- перепитав Богданчик.

- Так, це кіт, який має надможливості,- пояснила Соня.- В нього вже готове зілля "росту". То як, ви готові?

- Так,- промовили в один голос хлопчик і горобець, перед цим перезирнувшись між собою.

- Давай свою пігулку,- промовив Бодя, мужньо простягнувши руку до Соні. - Будь ласка- додав він, помітивши невдоволеня комахи.

- Інша справа,- промовила задоволено Соня та простягла до бранців дві передні лапки з пігулками.

Хлопчик з горобчиком ледь взяли їх - такими  крихітними виявились пігулки. Хвильку повагавшись, вони все ж таки проковтнули малесенькі кульки.

Бранці відчули як вони стрімко зменшуються. Відчуття було таким, наче вони стали підзорною трубою, яку складають. Отямившись, Бодя та горобчик швиденько пройшли в отвір під дверима кімнати та накивали п'ятами.

В цей час лялька Камілла сиділа з астрологом у кімнаті, задрапованою чорною тканиною. На стелі ж були намальовані зірки⭐⭐⭐🌠🌟⭐, що світились у темноті. Астролог Кельміус якраз складав коханій Шкарпета Шкарпетовича гороскоп на весь тиждень. Камілла дуже вірила в нього, тому шановний Кельміус без роботи не сидів. Нарешті отримавши такого бажаного гороскопа , лялька подякувала астрологу та швидко пішла до коханого Шкарпета поділитися новинами. 

Та зайшовши до правителя країни Загублених шкарпеток в кабінет, вона побачила, що її і без того грізний коханий метає грім та блискавку.

- Любий, що сталось?- стурбовано запитала лялька Камілла.

-Зникли! Бранці зникли!- повернувся до неї Шкарпет Шкарпетович.

- Як? Вони в камері сиділи,- здивалась Камілла і від такої новини присіла на диван.

-Отож бо й воно, що невідомо як вони звідти вибрались. Нутром чую, тут без доброго кровосиса Едварда не обійшлось! 

- Думаєш?- з сумнівом протягнула Камілла.- Хоча звісно ти як завжди правий,- швидко додала вона солодким голоском.

- Звісно правий,-  сказав Шкарпет, гордо випрямивши в'язану спину.- Покличте до мене Едварда!- гаркнув він до вже знацомих вам шкарпеток Джона та Джима, що ніби нізвідки взялися в кабінеті.

Прислужливі посіпаки правителя країни притягнули вампірчика до кабвнету Шкарпета. Той нив та упирався ногами в підлогу. Але двоє все ж таки сильніше, ніж один, тому нещасний Едвард таки опинився перед грізним правителем.

- Де бранці? Відповідай!- сувороигаркнув Шкарпет Шкарпетович Грізний до нещасного вампірчика 🧛‍♂️. Едвпрд затремтів, але відповів, цокаючи зубами:

- В камері, ви ж самі їх туди запроторили.

- Зараз їх там нема!- заревів Шкарпет, неначе лев.

- Клянусь, я тут ні до чого! Я не знаю де вони,- пронив.Едвард.- Відпустіііть!

- Ні, ти сам посидишту тій камері декілька днів і подумаєш чи немає що тобі мені розповісти! Все одно камера пустує;- неприємно засміявся Шкарпет з власного жарту.

Лялька Камілла  теж засміялась писклявим смахом.

- Відведіть його в камеру,- владно наказав правитель країни  шкарпеткам Джону та Джиму. 

Ті з радістю кинулись виконувати бажання свого повелителя, і нещасного Едварда вивели з кабінету. Коли вампірчика вивели з кімнати, в каміні, що був тут таки,почулись дивні звуки, і потім з нього вивалився невеликий кудлатий чоловічок. Це був домовик, що жив в замку дуже давно.

- Арчі?- здивовано промовив Шкарпет Шкарпетович.- Я ж просив заходити через двері, а не таким чином!

- Шкарпете Шкарпетовичу, не гнівайтесь, улесливо почав домовичок.- Я знаю куди поділись бранці!

- Хутко розказуй!- наказав правитель країни, явно зацікавившись почутим.

І домовик Арчі розповів те, що він бачив- як хлопчик з горобчиком проковтнули чарівні пігулки, а потім втікли із замку, судячи з усього в магічний ліс.

- Дякую,друже, ти сильно допоміг,- промовив Шкарпет. 

А потім згадавши, що треба підтримувати імідж грізного правителя наказав Джону та Джиму, що знов повернулись до кабінету та чекали нових вказівок:

- Хутко за ними! І вовка прихопіть - хай візьме слід.

Шкарпеток як вітром здуло.

Тим часом наші нещодавні бранці, Бодя та Сірий стрибунець, непомітними вибрались із замку, а потім швиденько- і з його території.Втікачі швидко дістались до лісу, і тут божа корівка Соня повідомила, що треба зробити невелику зупинку. Трійця якраз зупинилась під могутнім старим дубом. Соня повідомила, що це чарівний ліс, тому треба бути обережними, адже тут водяться різні магічні істоти- мавки, лісовий дух, чарівний вовк-скрипаль зі своєю скрипкою, поторочі, чугайстер, чорний та білий маги тощо. Тому треба бути дуже обережним. Після цього божа корівка Соня вручила хлопчику та горобцю крихітні захисні амулети, які вона дістала з потаємного сховку під дубом.