Розділ III Неприємна розмова у Шкарпета. Порятунок чи пастка?

...Вітаю вас в нашій країні,- звернувся Шкарпет Шкарпетович Грізний вже до хлопчик👱‍♂️а та горобця.

Ті промовчали у відповідь. Це несподобалось правителю країни Загублених шкарпеток, який невдоволено підтис губи, а потім промовив:

- А вітатись вас ніхто не вчив, га?

- Та нехай, - ліниво протягнула лялька.- Я сьогодні в доброму настрої- моя рідкісна орхідея врешті зацвіла, а  ще люба дарлінгтонія з'їла сьогодні аж 4 мухи.

Справа в тому, що Камілла мала свою оранжерею біля замку, де займалась розводенням рослин-паразитів, ось як, наприклад, орхідеї чи рослин-хижаків- венерина мухоловка, росичка капська, дарлінгтонія каліфорнійська, що живилися дрібними комахами, та ін. Лялька дуже пишалась своїм хоббі, а Шкарпет, як люблячий чоловік, ставився поблажливо до дещо дивної пристрасті коханої. 

Щоб не перечити коханій ляльці Каміллі, Шкарпет перевів тему.

- Ну, і як вам у нас? Подобається?- промовив він, неприємно засміявшись.

- Та не дуже,- сміливо відповів Бодя.- Не вмієте ви приймати гостей,- додав він, сміливо дивлячись негіднику прямо в очі.

Шкарпету сподобалась сміливість хлопця. 

- Люблю сміливих, тому так і бути пригощу смачною вечерею. Кохана, що в нас сьогодні приготував наш любий Джонатан?

- Треба подумати,- промовила лялька, задумливо звівши брівки докупи.- Смажені жаб'ячі🐸 лапки, фарширована змія🐍 та запечені равлики🐌. До того ж, сьогодні він спік житні хлібці.

- Ммм, смачно,- промовив Шкарпет Шкарпетович.

І тут від голоду в Боді забурчало в животі. Він був такий голодний, що був не проти з'їсти і такі "делікатеси".

- Любий, астролог Кельміус повідомив, що сьогодні на нас чекає якесь неприємне потрясіння, і що не варто довіряти незнайомцям.

- Хмм, ці мені придворні астрологи,- тихо пробурчав собі під ніс правитель казкової країни. Хлопчик з горобчиком, який весь дрижав чи то від холоду  чи то від страху, це почули, бо були близько до нього. А от лялька Камілла перепитала:

- Що, що любий?

- Кажу, добре, будем обережнішими.

А потім промовив, звертаючись до двох шкарпеток 🧦,Джона та Джима:

- Пильнуйте їх дуже добре! Щоб не втекли мені!

- Аякже! Добре! Як скажете!- навперебій загомоніли дві непарні шкарпетки.

- Добре,- задоволено промовив Шкарпет Шкарпетович, погладжуючи черево.- Ведіть їх назад у камеру. Не забудьте дати смачну вечерю. Я вмію тримати слово.

І  нещасних бранців вивели з кімнати.

А тим часом котик Лаврик разом зі своїми братами🐱 Бурчиком та  Мурчиком і сестрою Ліссою  зібрались у свого дядечка Семена вдома, що жив сам у старому будиночку в лісі. Цьому будинку було майже стільки ж років, як і самому Семену. Дядечко Степан був котом середнього віку в окулярах, що надавало йому певної імпозантності.

Кіт мав надможливості. Дядечко вмів викликати дощ, виявляти слабості у інших, бути невидимим, рухати речі силою думки, зупиняти час на декілька хвилин, промовляти закляття та варити зілля для створення магічних ефектів.Ще в нього був супер кіготь на правій передній лапці. Царапнувши ним жертву, він викликав в неї сон.Ці вміння дістались йому від кота-дідуся Федора Федоровича.

Котики розробили план дій з порятунку Боді та горобчика, назвавши себе "котобандою".Він полягав у тому, щоб божа корівка Соня 🐞 заповзла до них в камеру, принесла бранцям крихітні пігулки, проковтнувши які хлопчик і горобець зменшились би настільки, що змогли протиснутись у шпарину під дверима камери.

Шкарпет не збрехав, на вечерю їм принесли смачних смажених равликів у виноградному соусі та житні хлібці.Швидко розправившись з їжею, Бодя та горобчик вирішили лягати спати.

І ось, лежачи на жорсткій підстилці з соломи, хлопчик раптом помітив в кімнаті божу корівку. Він подумав, що йому здалось, тому протер очі, але ні, комаха таки була в камері. Він простяг до неї руку і...

Любі наші  маленькі читачі, цікаво що буде далі? Тоді гайда до нашого наступного розділу "Чарівний ліс. Мавки, вовк та незвичайні мухомори"