Розділ I А ти хто такий?! Зустріч з новим другом

Богданчик 👱‍♂️з цікавістю  роздивлявся маленького незваного гостя, що й досі цвіринчав. Сірий горобчик теж в свою чергу уважно роздивлявся хлопчика маленькими очима-намистинками, а потім раптом промовив:

- Привіт! А ти хто такий будеш? І як ти сюди потрапив?

Бодя дуже здивувався, адже ще ніколи не чув, щоб пташки розмовляли. Було страшено цікаво та незвично.

- Я Богдан Вподобайло. Потрапив сюди випадково, коли я хотів дістати шкарпетку з під пралки в себе вдома, то мене затягнуло сюди.

- Нічого ж собі!- здивовано процвірінькав горобець.- А мене звати Сірий стрибунець,- в свою чергу відрекомендувався він хлопчикові.

- А де це я опинився? - запитав Бодя, крутячи головою на всі боки чи сторони???

- Ти в країні Загублених шкарпеток🧦,- чемно відповів горобчик, який видно любив потеревенити.

- А що це за країна така?- здивовано запитав Бодя.

- В ній живуть загублені шкарпетки. Коли господарі довго не шукають їх, то вони тікають сюди,- пояснив Сірий стрибунець, весело підстрибуючи поряд з Бодею по дорозі.- Ходімо, я тобі все покажу. Тільки треба остерігатись посіпак Шкарпета Шкарпетовича Грізного, - додав він.

- Ну й ім'я,- пирснув хлопчик.- Кумедне якесь.

- Даремно смієшся,- голосно зацвірінчав горобчик від хвилювання.- Це правитель цієї країни, злий та підступний. Його всі бояться,- вже тихіше пояснив він.

- Ооон як,- промовив, розтягуючи слова, хлопчик.- Але  ж і гарно тут у вас!- додав він, роззираючись на обидва боки.

І справді, все навкруги було зелене,  тепле сонечко🌞 яскраво світило на небі, повсюди росли троянди🌹, дзвоники, кульбаби, ромашки, соняшники🌻  та інші квіти🌼. Цвірінькали пташки 🐦на деревах, в повітрі літали божі корівки🐞, бджілки🐝 та  стрекози. То тут,  то там поодинці чи гуртом сновигали непарні шкарпетки. Побачивши хлопчика, вони про щось перемовлялись між собою.

Богданчику стало цікаво про що ж вони перемовляються. 

- Новенькі завжди викликають підвищений інтерес,- раптом промовив хтось зверху, ліниво розтягуючи слова. 

Хлопчик  підняв голову догори - звідти на нього дивились два зелені очиська на самовдоволеній морді симпатичного чорного кота з білою плямою на грудях та великим пухнастим хвостом. Останній хитро дивився на Богданчика, пильно вивчаючи його, а потім посміхнувся широкою посмішкою. Певно він залишився задоволений побаченим, тому що стрибнув до них униз, м'яко приземлившись на чотири лапи.

- Лаврик,- коротко відрекомендувався він Боді.

- Богдан,- в тон йому відповів хлопчик.- Можна просто Бодя,- додав він потім.

- А що ж ти, Бодя, тут  у нас забув?-  хитро поцікавився котик Лаврик, обходячи навколо хлопця, щоб краще його роздивитись. Він вперше бачив людських хлопчиків, і йому було страшенно цікаво. Потім Лаврик сів, обгорнувшись внизу своїм хвостом і уважно подивився на Бодю. І тому ще раз доведось переповідати історію про те, як сюди потрапив.

- Цікккаво, - пром'явчав котик Лаврик.

- Ще й як цікаво! Дуже незвично!- процьвірінчав горобчик.

Потім  Богданчик запитав у нових друзів:

- А що то за споруда така височіє вцентрі? Якась вона моторошна.

- О, це замок Шкарпета Грізного. Там, всім якось неприємно та некомфортно поряд з ним,- пояснив Сірий стрибунець.

І дійсно замок був неприємного сірого кольору, мав невизначений стиль побудови, являючи собою недолуге нагромадження каміння одне на одного у формі, яка нагадувала замок. Вікон майже не було, а ті, що були, були невеликі та брудні.

- Подейкують, що у замку висіти у кутках висить павутиння 🕸з павуками🕷. Останні люблять спускатися вниз на павутині, лякаючи нечастих відвідувачів. Також твм живуть летючі миші🦇, очі яких світяться в темноті. Є добрий вампір Едвард🧛‍♂️, що живиться кров'ю тварин в лісі, принципово не чіпаючи людських істот, - розповів хлопцю Лаврик.

- Брр...Моторошно якось, промовив Богдан.- А як можна здолати цього Шкарпета Шкарпетовича?- з цікавістю запитав хлопчик.

- Точно ніхто не знає, але подейкують, що вся його сила знаходиться у в'язаному серці, яке сховане десь у замку. Це мені по секрету розповіла наша сорока Клара, місцева пліткарка,- процьвірінькав Сірий стрибунець.

- Зрозуміло,- промовив хлопчик, презирливо скрививши губи- стах як не любив тих, хто розносив плітки.

- Рятуйтеся, посіпаки Шкарпета Грізного! - тільки й встиг процьвірінчати горобчик перед тим як вони побачили неподалік дракончика, вовчика🐺 та дві великі шкарпетки, що швидко наближалися. Відстань між ними швидко скорочувалась, і ось зелений невеличкий дракон випустив з рота фіолетовий чарівний  дим від чого Бодя з Сірим стрибунцем відчули як поринають у міцний сон.

На щастя, котик Лаврик встиг вчасно сховатись на дерево, і його не помітили. Бідолаха з завмиранням серця спостерігав як хлопчика та горобчика  полонили посіпаки злого правителя країни Загублених шкарпеток та несуть в бік замку.. Котик вирішив, що не покине  друзів у біді і будь-що їх визволить.