ПРОЛОГ. Початок подорожі

Прокинувшись цього дня Богдан Вподобайло, а для друзів просто Бодя, відчув, що сьогодні має статись щось хороше. Таке з ним було впереше. Відчуття було приємне, тож хлопчик полежав ще декілька хвилин в ліжечку, насолоджуючись ним. Цей приємний процес несподівано перервав сонячний 🌞 зайчик, що нахабно стрибнув Боді на носа, полоскотав його, а потім швидко перебрався на стіну. Хлопчик щасливо засміявся- він любив сонячних зайчиків.

Відчуваючи несподіваний прилив сил та енергії, він швидко вибрався з ліжка, підбіг до вікна та рвучко розкрив його - на нього війнуло тепле повітря, адже був початок літа, всюди було сонячно і зелено🌳🌳🌳.

Богдан був семирічним рудуватим хлопчиком👱‍♂️ з живими зеленими очима, що набували горіхового відтінку, коли він був невдоволений. З 5-ти років Богданчик займався плаванням🏊‍♂️, а у вільний час грав з татом в волейбол в їхньому великому дворі заміського триповерхового будинку, тому був спортивним хлопчиком середнього зросту.

Постоявши хвильку, насолоджуючись видом з вікна, він розвернувся та побіг снідати. Півдня Богданчик грався на подвір'ї в м'яча⚽️, гасаючи по зеленому газону з вірним другом - псом Джейком, який до того ж ще й кумедно стрибав за різнокольоровими метеликами.
Коли хлопчик зайшов до будинку, мама👩‍🦱 запитала:
- Синку, я збираюся прати, але не можу знайти частину твоїх шкарпеток🧦 - з кожної пари лише одна. Куди вони всі поділися?! Просто якась загадка. Синку, допоможи мені їх знайти, будь ласка.
Бодя дуже любив матусю, тому кинувся виконувати її прохання, та шкарпеток, як на зло, ніде не було. Раптом він помітив під пралкою одну блакитну шкарпетку з кумедними ведмедиками.

Радісно посміхнувшись, хлопчик потяг неочікувану знахідку на себе. Та несподівано відчув як його кудись затягує. Сталося це так швидко, що хлопчик встиг лише крикнути "Матусю", а потім відчув як він кудись швидко летить. Через хвилину все закінчилось. Бодя зрадів, вважаючи, що знову вдома. Але, як виявилось, він радів зарано - озирнувшись на всі боки хлопчик побачив, що опинився в якось незнайомому місці.

"Ой лишенько,"- подумав малий. Та Богданчик був не з тих, що довго сумують чи плачуть, тому він взяв себе в руки і почав думати, що ж робити далі. Цьому процесу завадив горобчик, який взявся наче нізвідки та почав цвірінькати біля вуха.

Любі наші маленькі читачі, попереду на вас чекає знайомство з новими друзями Богданчика, а також із посіпаками Шкарпета Шкарпетовича. Вже цікаво? Тоді гайда до читання наступного розділу! Обіцяємо, на вас чекає море пригод.