Розділ X. Велике будівництво

Кожен бобер у своєму житті повинен виконати три речі: виростити бобренят, принести до свого дому міцне дерево та побудувати греблю. Ніхто вже з бобрів і не пам’ятав: навіщо та гребля потрібна. Але Бориско завжди вірив у те, що якщо він побудує свою, то бори повернуться у цю місцину. Адже часом він почувався таким самотнім без рідних. Тож слідуючи традиціям славетних пращурів Бориско затіяв велике будівництво. Робота просувалася довго, але бобри вміють бути терпеливими. Кожного літа Бориско відшукував найміцніші дерева, як-от: дуб чи сосна, та проблем вистачало. Оскільки в цій місцині дерев лишилося зовсім небагато, а ті, що були, вже давно струхлявіли. Тому й доводилося навідуватися в сусідні долини, а то й підбиратися до людських осель, а це вже вкрай небезпечно. Адже Бориско ще пам’ятав ті часи, коли на бобрів полювали заради їхнього хутра. Люди такі істоти, що полюбляють надягати чужу шкуру й хизуватися нею перед іншими. Що не говори, дивні створіння, їм що власної не вистачає, що вони на чужі оком накидають?

Взимку будівництво доводилося призупиняти через природні причини.

Цьогоріч Борискові лишилося перегородити останній метр і справжнісінька гребля із дерев та іншого підручного матеріалу, закріпленого мулом, буде готова до повернення бобрів від великого й до малого.

Як давно Бориско мріяв про цю мить, щоночі йому навіть снилися лише бобри та бобренята. Звісно, що і його друзі допомагали, хто чим міг. Оришка приносила ялинові гілки та шишки, рак Свербивус постачав мул на будівництво, Даруся також не стояла осторонь. Вона щоразу приносила купу гіллячок з дому, і де тільки їх брала? Навіть павучок Андрійко долучився до загальної справи. Він плів таку міцну мотузку, щоб зв’язувати гілки, що жоден недруг її не розірве. Клешнями Свербивуса перевірено, міцнішої ще не вигадано в природі. На те вони й друзі, щоб допомагати й підтримувати один одного в будь-яких починаннях, навіть якщо вони не мають гарантії на успіх. І справа була не в тому, щоб побудувати греблю, а в тому, що ніхто в долині вже й не пам’ятає іншого бобра окрім Бориска. Але мрія є мрія, і яка б вона фантастична не була, справжній друг просто зобов’язаний взяти в її втіленні активну участь.

Будівництво просувалося гамірно та в дискусіях, а ввечері всі його учасники активно обговорювали за горнятком запашного чаю, чия гілка якомога краще уплелася в мозаїку греблі. Та все це було лише з дружнім підсміюванням.