Розділ VІІ. В Оришки з’являється ворог

У добрих людей завжди вистачає заклятих ворогів. Тим паче в добрих білочок. Так воно вже заведено в світі: добро – це гігантський магніт, і чим воно більше, тим більше зла воно притягує. Прості закони фізики: закон земного тяжіння.

Положила око та й почала гострити зуби на руденьке хутро й м’якенький хвостик місцева Мадемуазеля (так вона себе скромненько називає) – лисичка – руде личко – Агнешка. Справа в тім, що єдиною рудою жителькою цих країв повинна бути лише одна істота. Адже хитра лиска – це неповторна особистість, можна навіть сказати, легендарна. Була… до того моменту, поки не з’явилося це дрібне непорозуміння, яке наскільки далеке від справжнього насиченого вогненно-рудого кольору, як Місяць до Сонця. Ще й мала нахабства заприятелювати з цим впертим та до нудоти шляхетним бобриськом.

Іноді заздрощі не те що з людей, а навіть із тварин роблять негідних членів суспільства.

Тож лиска заприсяглася якось позбутися цього прудконогого шкіряного мішечка вже до прийдешнього Нового року, а як їй не вдасться отримати подаруночка під ялиночку, то не лиска вона зовсім, не нащадок давнього хитромудрагельського лисячого роду.

Чого тільки Агнешка не вигадувала: й чатувала вночі під житлом Оришки, й, улеслюючи, запрошувала погостити, й виманювала улюбленими білчиними ласощами. Мабуть, лиска страждає на лисячий склероз, адже забулася, що все ж білки дещо мудріші від щурів. Перепрошую всіх щурів від щирого серця, та ніде правди діти. Оришка лише потішалася над зусиллями недолугої мисливиці, і у відповідь на всі каверзи недоброзичливої сусідки малювала карикатури на Агнешку. А з часом так захопилася гумористичними шаржами, що вирішила потішити своїх друзів цілою серією коміксів під назвою «Лисці – рудій мармизці повік не спіймати Оришки», «Дісталось Лисці на горішки», «Інші пригоди Лисулі-Мармизулі», «Як дістати лисиці по нахабній рудій пиці» та інші. Як бачите з уявою у рудих гризунів усе добре, навіть занадто. Тож не дивно, що Агнешка мала ще одну не менш вагому причину ненавидіти Оришку. Ой як не хотілося їй ставати головним героєм коміксів, що після кожної її вилазки збільшували свій тираж. Он вже й Свербивус з неї насміхається, де це бачено, щоб якісь там бобри та білки з раками потішалися над найхитрішим жителем Бобринецьких степів? Потрібно лише дочекатися слушного часу, то дістанеться й білці на горіхи.