Розділ 10. Дещо про клієнтів «Ліхтаря кохання»

    - Ото Оксані не пощастило, - сказала тітонька Квітка.

   - Скільки ж вони захотіли отримати відкупного?! – Зойкнула Фані. – Мабуть, не менше ста тисяч. Але навіщо вбивати курку, що несе золоті яйця?

    - Ну, у нас немає доказів, що той пан помер не від природних обставин, - сказав Павло неохоче відриваючись від талії нареченої та втуплюючись в екран ноутбука. – Хоча, якщо вони шантажисти та шахраї, на агента Інтерполу та ЦРУ могли зробити замах. Хоча, як на мене це – тупо. Дивіться, у пана Файв-о-Клок на рахунку всього пів мільйона. А от його бізнес оцінюється приблизно у сто мільйонів. Тобто, вони не могли бути впевнені, що Оксана із ними розрахується. Хіба що розтягнули виплати не на пів року, а скажімо років на три. У нього діти є?

    - Так, - передивилася досьє Фані. – Син, Гаррі, двадцять сім років. З того що тут написано, схиблений на вінтажних авто. Перша дружина, вірніше єдина дружина того пана, п’яна впала за борт яхти шість років тому.

     - Може, це він його замовив? – Припустив Павло. – Злякався, що батько знову одружиться, і не буде за що авто купляти. Хоча, хто вб’є батька за таке?

    - Ти ще геть наївний, - сказала тітонька Купер. – І за менше діти вбивають батьків, а батьки дітей.

     - Я не вірю, що батьки можуть вбити своїх дітей, - сказала Фані. – Принаймні не мами.

    - Ти ще наївніша за Павла, - відрізала тітка Квітка. – Як гадаєте, чому вони українцям зробити гірші умови?

      - Бо на багатіїв працює ціла купа адвокатів. А перелякана бідна українка, чи українець заради того, щоб залишитися дружиною багатія піде на все. Ну, не на все, але  багато на що, - сказав Павло. - Хоча, я думаю це в головах босів цієї шлюбної агенції. Або їм траплялися слабкі натури, - додав він. – Щоб зробила твоя Оксана?

     - Гадки не маю, - знизала плечима Фані. – Я ніколи б не подумала, що вона звернеться до такої агенції. Мабуть, той її останній хлопець дійсно її сильно розчарував.

    - А якщо, за вбивствами стоять не вони, а скажімо він, пан Сергій. Наприклад, він з тією агенткою Інтерполу обкрадали наречених, а тоді він вбив спільницю, а Файв-о-Клок щось випадково побачив і довелося вбити й його.

    - Це може бути правдою, якщо інших смертей не буде, - зітхнула Фані. – Здається пан Сергій тобі не подобається.

    - А чим він має мені подобатися? – Здивувався Павло. – Самовпевнений мачо, за яким впадають жінки…Єдине, що у нас є спільне, це любов до віскі. Але він надає перевагу ірландському, а я – шотландському.

    - І це дивно, бо ти, як американець маєш віддавати перевагу бурбону, - заявила наречена.

    - Чого б це? До того ж, ми з тітонькою Квіткою маємо шотландське коріння, бо один з наших пращурів був шотландцем з Бродів.

    - Що?! – Роззявила рота Фані. – В Україні жили шотландці?

    - Так, серденько, у тридцятих роках сімнадцятого століття запросив їх до Бродів, польський шляхтич Станіслав Конецпольський.

    - Тоді зрозуміло, чому ти – католик, - пробурмотіла Фані.

    Пан Кестрел мав рацію, коли вирішив, що не варто викрадати Фані та Павла, бо у них світла смуга. Ці двоє вломилися в чуже приміщення, надурили охоронця, і ніхто нічого не запідозрив.

      Пані Швець прокинулася із важким похміллям і, замість того, щоб спокійно полежати цілий суботній день, була змушена їхати до офісу. Їй зателефонував головний кухар та запитав, чи залишати всі ці прикраси у барі?

      Охоронець здивовано дивився на те, як перед його лігвом виникла пані Анастасія – вона ніколи не приходила в агенцію в суботу так рано. Так, бар прикрасили, так, він їх пропустив, двох пані: дочку та стару мамцю.

    - Якого біса ти їх пропустив?! – Заверещала пані Швець. Голові легше не стало, зате вона виплеснула свою лють.

     - Мені пан Сергій наказав, - почав виправдовуватися охоронець.

    - Я? – Здивувався пан Мотузник. Охоронець подумки подякував своїм вечірнім гостям та вмикнув запис телефонної розмови. Пану Сергію дійсно щось здалося знайомим. Ніби, він дійсно колись таке казав. – Точно, було таке. О, здається вони дали мені візитівку, - шанувальник ірландського віскі витягнув, підкинуту Павлом візитивку.

     - І вони надали рахунок, - охоронець сунув у руки пані Анастасії паперовий рахунок.

    - Знову напився? Алкоголік треклятий, - шипіла пані Швець, поки вони йшли коридором до бару. – Ніби нам проблем не вистачає, ще якесь прикрашання…, - вона застигла на порозі бару.

     Фані з Павлом вклали всю душу у прикрашання бару, з нагоди десятиліття заснування шлюбної агенції. Якби наречені прикрашали бар, з нагоди десятиріччя хлопчика, чи дівчинки, вони б стовідсотково спричинили фурор та оплески глядачів. Натомість, власниця десятирічної шлюбної агенції дизайн не оцінила.

    - Щоб я за це, ще й заплатила! – Заявила пан Анастасія та розірвала рахунок. – Нехай йдуть до суду, якщо хочуть отримати мої гроші!

     Фані, Павло та тітонька Квітка саме на таку реакцію і розраховували, коли вписувати у рахунок неіснуючий номер банківського рахунку. І це доводить те, що окрім інших важливих для детектива рис, успішний детектив має бути ще й непоганим психологом. Вони втрьох задоволено спостерігали у відео камери, що їх план вдався, а кримінальної справи про незаконне проникнення – не буде.