Розділ 18. Дорога до Умані.

     Павлу вдалося орендувати машину для поїздки в Умань. Зовнішньо Фані віднеслася до нового авто скептично, хоча в глибині душі раділа – це був джип – найкраща машина для українських доріг.  

       Тож, недільного ранку наші герої залишили столицю та рушили на південь. Затори були не такі великі, як ввечері у п’ятницю, але, час від часу, швидкість пересування наближувалася до нуля. Павла це дратувало, бо він керував і,  за таких обставин, не міг вдавити педаль газу у підлогу авто.

       Фані ж навпаки насолоджувалася. У неї було відчуття, що скоро її пригоди закінчаться і їй знову доведеться повертатися до нудної роботи. Свою роботу дівчина любила, але значно цікавіше гасати містом та шукати потенційних злочинців, ніж копирсатися у первинних документах,  звітності та бухгалтерських проведеннях.

       До того ж, почуття небезпеки, час від часу, приємно лускотіло Фані нерви. Звичайно за винятком того вечора, коли головорізи схопили та зв’язали її. Ті, хто знайомий із податковим обліком в Україні, а особливо платники податку на додану вартість, можуть охарактеризувати Феофанію одним словом:  “дилетантка”. Адже кожному головному бухгалтеру України відомо, що будь-який найкрутіший трилер або фільм жахів - дитяча казочка порівняно із спробою здати звітність, чи зареєструвати податкову накладну у системі електронного адміністрування ПДВ. Не вірите? Тоді запитайте у знайомих бухгалтерів.

      Нарешті, авто виїхало на автобан Київ-Одеса та понеслося, час від часу, підстрибуючи та не даючи водіям, а також пасажирам, заснути. Час від часу, на дорозі з’являлися ремонті бригади, перегороджуючи шлях і змушуючи водіїв переміщуватися на зустрічну полосу. Оскільки була неділя, а, як відомо, Україна - світська держава, працівники не працювали. Тож, техніка стояла просто на дорозі, спокушаючи крадіїв чужих авто.

      - Хвоста я не бачу, - сказав Павло. – Можливо, нам вдалося їх обдурити. З іншого боку, можливо, вони просто слідкують за нами, чекаючи на наступний хід.

     - Я не розумію, навіщо їм я, якщо я нічого не знаю. І їм відомо, що я не зверталася до поліції. Тим більше, що у тому примірнику Податкового кодексу України не було жодної корисної інформації.

     - Це відомо лише тобі. Може, вони бояться що пан Синявський залишив тобі флешку із іменами, паролями та явками. А ти потім будеш їх шантажувати.

     - Ти передивився детективів, - сказала Фані та зойкнула на черговій дорожній ямі.

      Якійсь час вони їхали мовчки. Павло зосереджено дивився на дорогу – забагато водіїв автівок намагалося порушити правила дорожнього руху. А Фані дивилася на профіль Павла, і він їй геть не подобався. Вірніше, за останній час профіль Павла подобався Фані дедалі більше, і це нервувало та дратувало дівчину. Невідомо, хто насправді друг, а хто – ворог. От Едуард – посміхався і навіть, здавалося, врятував її. Так само і Павло робив вигляд, що допомагає Фані, але може він лише хоче втертися їй у довіру.

      Біля одного з придорожніх кафе хлопець зупинився.

      - Треба кави, - пояснив він. Фані попленталася за ним до кафе. Там, не дивлячись на ранок, туристи вже заказали порцію шашликів, і дим від відкритого вогню одразу ж всмоктався у одяг.

      Вони всілися на веранді кафе, під навісом, та насолоджувалися спокоєм – підлога кафе не підстрибувала, на відміну від джипу. Пахло розпеченою деревиною та листям лип. Фані також замовила чашку кави та пиріжок із вишнями. Павло здивовано підняв брови.

      - По тобі не видно, що ти аж так багато їси, - заявив хлопець.

      - І зовсім я не багато їм, - різко відповіла Фані. – У мене розумова робота, яка вимагає постійного підживлення мозку. Крім того, я багато ходжу пішки. А це - краще будь-якого фітнесу.

      - Та я пожартував, - одізвався Павло та відкусив шматок від свого пиріжка. – Терпіти не можу коли жінки замовляють дієтичний салатик з одних овочів, чи фруктів.

      - Чому? – здивувалася дівчина.

      - Через те, як вони на нього дивляться. Їхні обличчя можна фотографувати для антиреклами гидкого продукту конкурентів. Вони ніби показують, які вони дієтичні, а самі із жадібністю дивляться у чужі тарілки зі смаженою картоплею, добрим куснем біфштексу та…, - на цьому слові Павло замовк і з жахом подивився на вхід до веранди кафе. Фані подивилася у той самий бік і ледь не зомліла.

     До кафе увійшов чоловік найзловіснішого вигляду. Він був високий, мав широкі плечі, сильні сталеві м’язи та руду бороду. Весь його вид казав, що він прямо зараз готовий зніматися у сцені, де Геракл божеволіє та вбиває своїх дітей.

       Машинально Фані схопила Павла за руку, готова стрибати через перила веранди. Павло ж притиснув дівчину ближче до себе та зазирнув під стіл – ніжки стола були прикручені до підлоги, очевидно щоб мандрівники трасою Київ-Одеса не взяли його із собою. Павло зітхнув і на всяк випадок витяг з кишені ключі від машини – до кастета їм було далеко, але проти такого здорованя краще ключі, ніж нічого. Електрошокери наші герої благополучно забули у авто.

     - Татко! Татко! – до здорованя підбігла маленька дівчинка, - ми вже в Одесі?

     - Ні, сонечко, - відповів здоровань та взяв донечку на руки. – Але дивися, скільки всього цікавого траплялося нам на шляху. І лелеки, і корівки, і навіть… - він зайшов у приміщення, і його голос стих.