Розділ 6. Заселення в Готель.

     Труднощі почалися одразу. Фані не мала мобільного, за що отримала прочухана він нової роботодавці. Пані Купер не хотіла розуміти, що за деяких обставин мобільний краще приховати. Зрештою, стара пані викликала таксі, і, поки його чекали, виникла нова суперечка. Фані вважала, що краще зупинитися на околиці Києва у недорогому готелі, а пані Купер наполягала на найкращому.

      - Моя дочка все оплатить, - із легким акцентом сказала стара пані. – Навіщо мені гроші, якщо я не можу жити в центрі столиці історичної Батьківщини!

     Коли під’їхало таксі, йому було наказано їхати до фешенебельного готелю у самому серці столиці України.

     - До речі, зніми цю ганчірку зі своєї сумки. Ти ганьбиш мене, - додала пані Купер. Фані промовчала, але їй багато чого хотілося розповісти про дешевий бавовняний одяг прискіпливої американки.

         Нутрощі готелю вражали своїм шиком, фешенебельністю, поєднаними із найвигадливішими сучасними забаганками. Все було біло-золотаве та сучасно-технічне. Дивне поєднання сучасності із далеким багатим минулим.

       Фані у готелі не сподобалося – дорожнеча так і тиснула на неї. Пані Купер навпаки, із захватом розглядала показову багатоярусну люстру на стелі та найсучасніший плаский телевізор, до якого додавалися дистанційні навушники – щоб не заважати решті гостей міста та готелю.

       - Я вас слухаю, - ввічливий менеджер відірвався від смартфону, оглянув пошарпано-дешевий одяг гостей і додав, - вільних місць немає.

     За вікнами та скляними дверима готелю спалахнула блискавка, почувся стукіт крапель зливи о шибки, а потім роздався грім.

     - Ви будете виганяти стару жінку на вулицю у таку погоду? – Обурилася пані Купер.

     - Звісно, що ні, - відстояв честь готелю менеджер. – Ми дозволимо вам перечекати негоду.

     Пані Купер фиркнула, Фані почервоніла, а огрядна пані, у занадто тісній ексклюзивній сукні та з тридцяти трьома великими діамантами на шиї, підвела підсумки:

     - Кого в нас час тільки не пускають до фешенебельних готелів. – Її молодий супутник підскочив та запалив її мундштук зі срібної запальнички, а потім додав:

     - Не хвилюйтеся так, Аніт Сірк, Вам не можна втрачати Ваш голос зараз.

     - Ти правий, любчику, - сказала Аніт Сірк та поправила на його шиї недешеву краватку.

     - Це була вона? – пошепки запитала пані Купер у Фані, коли Аніт Сірк та її супутник сіли у американський ліфт.

      - Хто? – не зрозуміла Фані.

      - Та, вона. Відома українська співачка – Аніт Сірк, - роздратовано пояснила старенька.

      - Не знаю, - знизала плечима Фані. В останні роки їй не вистачало часу на дослідження кар’єр різних співачок. – То, що робитимемо?

     - Юначе, - звернулася пані Купер до менеджера, якому вже давно було за сорок. – У мене тут є банківська картка. Може, Ви все-таки шукаєте нам номер?

      Клерк неохоче став копирсатися у комп’ютерній програмі, радше щоб поставити на місце стару, здогадалася Фані.

     - В нас залишився трьохкімнатний номер на четвертому поверсі, - зрештою вимовив працівник готелю. – Але..

     - Ми будемо його брати - твердо мовила пані Купер і на знак згоди кивнула головою. Клерк ошалів. Так само ошаліла і Фані.

      - Це буде коштувати…, - він назвав приголомшливу для пересічного українця суму.

      - Ми будемо брати його, - Наполягла пані Купер, так, ніби вона була одним з е-декларантів, а у її готівці водилися сотні тисяч, а то й мільйони доларів.

      Коли Фані та пані Купер піднімалися у ліфті, старенька із гіркотою у голосі мовила:

      - Якщо українці і далі ставитимуться до людей, відповідно до їхнього одягу, то ви ніколи не станете розвинутою країною.  

     - А, - обережно запитала Фані, - Ваша дочка не розсердиться? Все-таки такі гроші.

     - Мій батько був заможною людиною та залишив нам усім хороший спадок, - гордо повідомила пані Купер. – Я можу собі дозволити жити декілька днів у розкоші.

      Фані не була у цьому така вже певна. У неї досі перед очима стояло здивоване обличчя менеджера готелю, коли пані Купер замовила номер не на добу, а на цілих десять днів. Дівчину радувало одне – старенька заплатила за проживання наперед, отже їх не викинуть з готелю під несхвальні крики гостей та персоналу.

     Відчинивши двері електронним ключем, орендарі номеру, виявили, що у ньому є все, що необхідне для проживання. Спочатку, їх вітала бежево-золотава  вітальня, з двох боків якої знаходилися спальні. У кожній з спалень було по двомісному широкому ліжку та диван. Крім того, спальні мали окремі санвузли. Ще у номері, як і у всьому готелі, був вай-фай та два ноутбуки. Фані було цікаво, як вони перевіряють, чи бува хтось не поцупить ноутбук.

     Фані дісталася спальня із рожевими шпалерами та жовтими меблями. У ній була ванна – в яку пані Купер було б важко залазити. Собі Старенька пані взяла спальню із блакитними шпалерами та білими меблями. У ній була душова кабіна.