Розділ 4. Фані стає втікачкою.

      Як Ви, мабуть, здогадалися, Фані одразу ж кинулася до орендованої квартири. Поки вона туди йшла, задзвонив мобільний, і дівчина підстрибнула ледь не на метр у висоту.

       Телефонували з ПП “Фірма ЯУ” та питали, чи вона не зможе підійти сьогодні до них та обговорити питання, щодо обліку технічного огляду основних засобів. Фані сказала, що у неї висока температура. На тому кінці зітхнули, побажали дівчині здоров’я та поклали слухавку. Фані стало моторошно – чи бува не вони стоять за потрійним вбивством?

     Хоча, побачити на власні очі це було дуже неприємно, Феофанія Олегівна Петренко не здивувалася – у її кімнаті все було перегорнуто до гори дриґом. Вона лише піджала губи та зазирнула почергово: спочатку до кімнати Тетяни, а потім - до Оксани. У кімнатах дівчат також був безлад.

      Фані зрозуміла, що невідомі вони щось шукали і, очевидно, так і не знайшли. План вона розробила ще вчора ввечері. Пересвідчившись, що у квартирі нікого немає, дівчина написала коротку записку товаришкам по квартирі: “Поки я була на роботі, хтось перевернув до гори дриґом нашу квартиру. Я нажахана. Поки що поживу у тітки”. Перечитавши короткий твір, Фані кивнула, залишила записку на невеличкому кухонному столі та стала збиратися.

      Вона зняла свою бежеву сукню, явивши таємним спостерігачам, якщо такі встановили приховану відеокамеру, світлу білизну, струнке тіло та невеликих обсягів перси. Потім, Фані подумала про приховану камеру,  взяла декілька речей та направилася у ванну кімнату. Там, у повній темряві вона переодяглася. Вийшовши з ванної, дівчина помітила, що одягла синю майку задом наперед і переодяглася прямо там, у коридорі. Зрештою, подумала Феофанія, щоб невідомі спостерігачі не впізнали її одяг, слід було перевдягатися десь у ліфті.

     Поклавши у велику бежеву сумку змінну білу білизну, щітку для зубів, смарагдовий топ, легкі в’єтнамки, дезодорант та ще деякі дрібнички, Фані обережно поглянула у вічко на дверях та обережно вийшла. Потім вона повернулася та залишила багато їжі хом’ячку Тетяни. Опісля, дівчина поглянула у дзеркало – повертатися погана прикмета, якщо лише ви не подивитеся у дзеркало. Перевіривши газ та воду, Фані, зрештою, вийшла з квартири.

      На вулиці не було нікого підозрілого, але Фані чомусь здавалося, що хтось таки її переслідує. Вона прокрокувала далі, відчуваючи, як чийсь недружній погляд свербить їй спину. Що ж, вона має відірватися від переслідувачів.

      Феофанія заходила у кожну крамницю, яка траплялася на шляху – раптом невідомому переслідувачу набридне. Декілька разів вона помічала, що за нею до крамниць входить стрункий високий юнак у смугастій сорочці.

      Наступним закладом виявилася не крамниця, а кафе. Фані сіла за столик. Смугастосорочковий юнак сів за сусідній. Це роздратувало Фані і вона вже збиралася підійти до юнака і висказати все, що вона про нього думає, як юнак радісно підскочив та почав розціловуватися (в щоки) із іншим, не таким привабливим юнаком. Ну що ж. Кожний має право на вільне особисте життя.

       Фані бродила Києвом не просто так. У неї був чіткий план. Переконавшись, що підозрілий юнак лише обирав невеличкий презент другові, вона рушила далі.

       Фані стояла на пішохідному переході біля Оперного театру, коли хтось підступно штовхнув її у спину. Вона зойкнула та випала на проїжджу частину. Почувся скрегіт гальм, звук зіткнення металу із металом, і старий світлий седан ДЕУ врізався у стовп світлофору.

      З понівеченого авта одразу ж вистрибнув стрункий  молодий  шатен, та почав голосно лаятися:

      - Дурепо, нещасна! Тобі жити набридло?! Не змогла розрахуватися за тепло та газ? То йди та стрибай з багатоповерхівки! Я не збираюся через тебе у в’язницю. Ні! Ну, ти подивися, що накоїла! Знаєш, у скільки мені обійдеться ремонт! – кинув він, оглядаючи нанесені його машині рани.

     - Не треба було гнати авто на божевільній швидкості, - відрізала Фані, ледь піднімаючись з колін.

     - Божевільній? Божевільній! Та я ледве десять їхав – тут такі затори! Не слід стрибати на дорогу, - погрозливо продовжив неврівноважений пан і наблизився до Фані.

     - Ваші документи, громадянине, - звернувся до неврівноваженого пана поліцейський. І, поки водій витягав документи та скаржився, що через дурнуватих пішоходів запізниться на літак, Фані зникла.

     Вона йшла людними вулицями столиці і думала, чи неприязний водій ДЕУ мав задавити її, після поштовху невідомої руки. Це було дуже схоже на правду. Однак, плани невідомих зловмисників не очікувано зірвав поліцейський,  який стояв поруч.

      З цієї миті, Фані трималася середини тротуару. А якщо необхідно було переходити дорогу, вона ставала позаду інших пішоходів, і наче тінь пішохода, який йшов попереду, квапливо пересікала небезпечну зону. Але й за таких заходів безпеки, ніхто б не гарантував Фані, вибачте за каламбур, повної безпеки.

      Тож, Феофанія вирішила, що час позбутися переслідувачів, адже будь-якої миті її може вдарити по голові цегла, кинута невідомим, чи навіть підстрелити куля, “випадково” випущена “необережним” жартівником.

      Фані побачила фешенебельне кафе та поспішила до нього. У приміщенні було прохолодно – справжній рай після задушливого повітря вулиці. Дівчина всілася за невеличкий столик, прикрашений білою скатертиною з вишуканого мережива. Стілець був м’який та зручний. Фані відчувала майже насолоду. Майже, бо слід було позбутися  “хвоста”.