Розділ 3. ­­­­­­­­­­­­­­­­Неосвічений Головоріз.

      - Нарешті ти вийшла з цього розплідника напомаджених істот, - сказав Головозір і професійно сплюнув. Фані скривилася. – Немає чого морду кривити, - додав Головоріз.

     - Ви хто? – запитала дівчина. Головоріз наполохано здригнувся та повернув голову. Позаду нікого не було, окрім двох пані із дитячими колясками.

      - Більше не лякай мене так, - витер долонею чоло Головоріз. – Так, про що це я? Трясця! Забув через тебе. А. Так ось. Я тебе вчора не виказав? Не виказав. Тож половина твоєї заробітної плати – моя.

      Фані на нього витріщилася.

      - Чого дивишся, ніби всі клепки з голови повилітали? Я тебе вчора не здав. А чому? Гроші потрібні.

      - Я не розумію про що мова, - пробелькотіла дівчина. Те, що трапилося вчора було ж сном. Чи ні?

      - Та ну ж ти… Ти вчора ховалася у шафі? Ховалася. Бачила, як ми цьому голову прикрасили…

      - Але ж він був сьогодні на роботі… живий, - пробулькотіла Фані.

      - Та звісно, що живий… то вистава…для своїх…. Розумієш. То ти даси мені половину зарплатні, чи мені казати, що я тебе вчора бачив на сходах і не наздогнав?

     - Який же з вас кіллер, якщо ви навіть дівчисько наздогнати не можете, - презирливо кинула Фані.

     - Мала, слухай сюди. Або ми з тобою йдемо до банкомату і ти даєш мені половину зарплатні, або я саджу тебе у своє авто і ми їдемо до великого боса.

     - Ха! Не так то просто посадити людину, проти її волі, у авто в центі Києва, - схрестила руки на грудях Фані, щоб Головоріз не чув, як стукає її перелякане серце.

     - Якщо хтось втрутиться, я скажу, що ти - моя коханка і не хочеш варити мені борщ, - посміхнувся Головоріз рядом своїх білих ненатуральних зубів. І підкинув пару разів щось у руці. Із жахом Фані встановила, що це електрошокер.

      Що ж, дівчина підкорилася долі, сподіваючись вигадати щось пізніше, щоб позбутися Головоріза – зарплатні їй самій ледь-ледь вистачало на життя.

     Банкомат, як завжди видавав лише великі купюри. На щастя, Головоріз виявився не жадібним, і взяв собі меншу суму грошей. Очевидно, щось людяне у ньому залишилося, і він пожалів кістляву Фані.

      - Наступного разу, я візьму собі більшу частину, - повідомив Головоріз і рушив до свого джипу. Потім зупинився, обернувся і запитав, - а коли у тебе наступна зарплата?

     Зітхнувши, Фані назвала дату. Це було післязавтра.

     - То, чекай мене наступного дня, - кинув Головоріз. – Знаю я ці банки. Ніколи у той самий день гроші не переводять.

     Головоріз зупинився біля джипу і почав витягати ключі, коли прямо позаду нього, з зупиненого червоного трамваю вистрибнула молода жінка.

    - А ось і воно! Явилось, нарешті! Поставив свого драндулета і перекрив людям шлях, - вона щосили вдарила туфлею на низькому підборі покришку джипу.

     - Гей, ти чого! – закричав на водія трамваю Головоріз.

     - Я – чого?! Це ти – того! – вона красномовно покрутила пальцем біля скроні. – Хочеш зупинятися, то зупиняйся де слід. Немає чого на трамвайному шляху зупинятися.

     З вікон трамваю висунулися пасажири, і з криками підтримки привітали свого найманого водія.

     - Відчепися від мене, пришелепувата якась, - заявив Головоріз і спробував відсунути тендітну жінку в бік. Але на цьому, його удача відвернулася від нього, на сьогодні. Жінка вкусила його за руку. Головоріз завив від болю, а водій трамваю прошипіла:

     - Або зараз же забираєш свого драндулета, або я, Маруся, любителька специфічних напоїв, покараю тебе!

     Головоріз вирячився на неї, розуміючи що натрапив на божевільну. Але здаватися не хотів – не може справжній мужній чоловік схилитися перед жінкою.

      Тим часом, частина пасажирів зрозуміла жарт і почала радісно реготати, підтримуючи свого водія. Фані теж читала книжки, тому з цікавістю спостерігала за розвитком подій.

     Судячи з усього, Головоріз не читав не лише класику, але й взагалі нічого, окрім декількох інтригуючих статей Кримінального Кодексу України. Тож, він оперся на дорогий джип і теж став чекати розвитку подій.

      Водій трамваю, зрозуміла, що тут можна перемогти лише ділом, а не словом, і повернулася до своєї кабіни. Головоріз радісно посміхнувся, пасажири трамваю зажурилися, але це була лише перша частина вистави.

     Через півхвилини, водій трамваю вийшла з кабіни, тримаючи в одній руці паспорт, а у другій -  невеличкий термос.

     - Ось, - тицьнула вона паспорт перед очі Головоріза.

     - Маруся Чурай - прочитав Головоріз, не розуміючи, чого ця навіжена хоче.

     - То, ти поїдеш, чи ні? – перепитала пані, а може панна Чурай.

     - Да пішла ти…

     Маруся Чурай піджала губи, відкрутила кришку термоса та налила у неї темну рідину.

     - На, пий – тицьнула вона рідину Головорізу. Той не був дурний, і відмахнувся. Рідина вилилася з кришки на розпечений асфальт, тож Маруся Чурай налила нову порцію. – Справжній чоловік не боятиметься слабкої жінки, - фиркнула водій трамваю.