Білявка з моїх снів

Ці очі з кришталю

Ці очі – із кришталю, холодні

Неначе два льодовитих океани.

Ніби вона щойно з картини

Зійшла або героїня з телеекрану.

І, ці повні відчаю очі,

Несуть у собі і холод і пристрасть.

Побачивши їх, вже більше

Не зможеш ніколи без них.

А в них криється темнота

Глибока з холоду безодня.

Та хто ж вона: ангел чи сатана?

Райська красуня чи бестія хтива…

В у глибокому сні з’являється знову

І кличе за собою так безпечно.

О Боже, дай сили забути погубу!

Ту, що п’янить розум так ніжно!

(картинка з інтернету)




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше