Білявка з моїх снів

Кому потрібна була ця любов

В розбитому серці вже не живе любов

І зруйновані замки що попід небом були більш не вернути

Не склеїти наново те, що втратилось знов

І не змінити вчорашню біль, і цілунки ті не забути

Заложник часу, став маренням в світі я

В’язень власних почуттів, котрі колись сам ростив

Час, він змінює все і відбирає її ім’я

Знищує те, що було, стирає що так я любив

Кому потрібна була ця любов

За що боролось серце від початку

Залишилася тільки біль і кров

Й розбита душа як на згадку

В холодному вічному страху, померла вона –

Остання із усіх чеснот життя, що вела до кінця – надія

Тепер перед очима тільки біла стоїть стіна

Що це було? Як жаль що пізно зрозумів що це лиш мрія

Погляд у даль, полишений фантазій

Без сенсу, без почуттів в серці і без звичного завтра

А тільки біль, скажена біль, душить розум мій

Навіщо була ця любов, вона мене назавжди підірвала

Подобається

#3096 в Різне
#808 в Поезія

Відредаговано: 22.11.2020