Ти не міг стати іншим тоді –
Коли так цього було потрібно нам?
Але лише доводив щось собі!
Стати хотів подібний богам!
І кому того треба тепер скажи?
Що залишилось від колишньої пристрасті?
А любов в котру вірили ми -
Загубилася в лабіринтах дійсності!
Не повернемо уже назад
І не змінимо у пройденому більше нічого!
Любов у житі один раз
Нам дається, щоб пізнати один одного.
Ти не стрінеш більше як я
І я теж не знайду такого як ти одіозного!
Хоч шепочу чиєсь чуже ім’я
Але згадувати буду тебе одного.
І для чого це було нам, скажи?
Ми ж кохались і вірили тоді так в чудо!
А тепер лиш холодні вогні.
Дивимось як вовки одне на одного!