Білявка з моїх снів
Тоді, коли тихо запалювалось небо
Тоді, коли тихо запалювалось небо
Ти йшов в невідомість від мене.
Від болю палала душа і даремно
Я мріяла жити тільки для себе…
Не йшов – відривався наче та брила
Холодного мерзлого льоду, айсберг
Та пізно я правду твою зрозуміла
Що митець то є ти а я лиш мольберт
Змінився характер вже більше не чула
Але десь глибоко думками жила
Усім говорила що давно вже забула
Але ж то неправда була гірка
Ти усміхаєшся із німих фотографій
\Хоча вже давно пішов у інший ти світ\
Доросло так, без жодних абстракцій
\Самотній орел, що звершив свій політ\
Я ж мріяла жити, кохати, щасливо
Зривати плоди свого щастя сама
Та мрії лишилися а от тільки диво
Ніяк не настало хоч вже сивина
Відредаговано: 22.11.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
