Білявка з моїх снів

Експонат

Ти лиш барбі і не більше хоч і мариш коханням марно

У холодній голові своїй ти придумуєш сотні ідей та все дарма

Страх, що сковує всю підсвідомість даремно тримається

Зрозумій – ти стерва, холодна… тому по житті ти завжди одна

Без майбутнього світлого, тільки іноді себе тішиш надіями

Що помстишся, почнеш все з початку, і будеш хорошою … та

Всі думки розлітаються вітром прогнані чорними мріями

І назад порятунку для тебе вже більше немає… а лише стіна

То для чого так від усіх утікати залишаючись тільки у мармурі

Та без відповіді буде у котре, бо це просто такий долі шлях

Ти є винна сама, що так все дозволяєш без жалю і краплі любові

Убивати кругом. Ти не більша за той, що стоїть експонат

А краса рано чи пізно уся змарнівши стане тобі не потрібною

І не варта пиха, що сковує серце і веде у край мерзлоти

Ти навік перетворишся в камінь, залишишся в пам’яті відьмою

Загубившись в собі більш не зможеш дороги знайти

Подобається

#3867 в Різне
#1009 в Поезія

Відредаговано: 22.11.2020