Прощай – ти більше не повернешся в моє життя
І всі слова були лише немов порожній звук
Залишаючи розбитими серця в полоні власних
Поривів пристрасті й холодних мурів мук
Вчорашні мрії стали примарою із холоду
Ти більше не в моєму світі - серце кригою
Покривається ледь стримуючи біль душі
Востаннє прошу пригадай миті разом усі
Час, бездушно летить залишаючи спогади
Розстрілюючи душу немов стрілами
Твоє обличчя я ще десь побачу на фото,
У чужому мені ореолі рідні колись риси
Це напевно була лише твоя гра просто
І ми більш не змогли проти течії плисти
В осіннім листопаді вбачаю твій образ
А крізь сон – знову відчуваю дотики рук
Ця ніч повторюючись єднає нас ще раз
Стаючи піком кохання і вершиною мук