Знову гуляю містом вечірнім
І не можу ніяк з питанням одним:
Чому все так сталось? Хто ж я
Для тебе тепер? Чому не моя?
Що сталось? Що приводом було тобі:
Образа чи біль чи просто так собі?
Для тебе лиш другом назавжди я
Залишусь. І нехай - буде воля твоя…
Вечірні вогні – запалюються знов.
Вечірнім містом йдуть люди і я.
І повернувшись до додому знов
Сідаю за комп. А там фотка твоя.
Вечірні вогні над містом. Весна.
Я згадую тебе й своє життя ще до.
І розумію, що ти лише мені одна.
Лише ти і більш ніхто – потрібна
Згадую останню зустріч – ті слова
Я знаю ти сказала … і була права
Ніхто не винен, що моє таке життя
І в мене на столі лише фотка твоя
Тобі про це лише скажуть колись
І голос із моїх віршів – «озирнись
Колись прошепоче тобі – люблю»
А зараз я згадую усмішку твою.++