прогуляка

я Біляш і Роза йшли вечірньою набережною. Вийшовши до Ланжерона, вони зупинилися й кілька хвилин просто тупо витріщалися на море.

— Я це… — невпевнено раптом промовив Біляш. — Взагалі… люблю тебе, коротше!

Сказавши це, він обійняв Розу лапами.

Роза лише хмикнула й міцніше притиснулася до його пивного животика.

Зззз…

Зззз, бл…

Зззззз…

— Мухо 🪰, лети звідси, не псуй момент…

сказав Біляш, обіймаючи лапами дружину.

— Біляш…

— Не зараз, Розо, не зараз!!

Давай просто постоїмо тут, на набережній… і просто побудемо. Просто. Без зобов’язань, без…

— Біляш…

Зззззз…

— Ні-ні… просто заплющ очі й побудь тут зі мною…

Зззззіууузззз… БАБАХ!

— Біляш! Шахеди, чорт забирай тебе, блін! — закричала Роза.

Він розплющив очі й кілька хвилин, як той поц, намагався зрозуміти, що сталося.

Раптом над самим вухом пролетіло:

Ззззззіііуууззззз… БАБАХ!

Біляш різко рвонув із місця.

Біжачи, він кричав:

— Ні, Розо, біжимо! Вони не зіпсують нам момент моря!!

Раптом він різко зупинився й зрозумів, що поруч немає Рози.

Над вухом знову пролетіла муха.

🪰

Обернувшись, він побачив Розу, яка стояла на набережній із виряченими від страху очима й дивилася на нього.

Підбігши до дружини, він схопив її й почав трусити.

— ТИ!!! Чого ж ти стоїш!!!

І, підхопивши її на лапи, побіг разом із нею.

— Треба знайти укриття, Розо!!

Поки момент біля моря не став мементом морі…

— О! Бачу!

Підбігши до величезних лопухів, він дав один Розі, один собі, потім ліг на траву, вкрився сам і вкрив Розу.

— От тепер ми в укритті.

Я люблю тебе! Взагалі люблю, Розо!!!

Ти моє світло вночі… ти моя…

Раптом над ними й справді з’явилося світло…

— Що це?? — перелякано спитав він.

— Я звідки знаю… Ти мене лопухами всю вкрив…

— Ой, пробач…

Сказавши це, він познімав листя з дружини.

— От тепер бачиш??

— Нічого не бачу й не чую…

Здається… стихло…

— Прекрасно! Пішли далі…

Вони йшли набережною й дійшли до величезної ротонди-бесідки.

А в ній грав оркестр і співала жінка!!

Як потім виявилося — це була Мері Дрогораки !!

Випивши Мері ….! криваву Мері, вони рвонули в танок під звуки рембетіко!!

А вранці прокинулися, побачили поруч дітей, що лежали, й зрозуміли, що весь цей час це був сон!!

— Ну й прекрасно!! — сказав Біляш, відкриваючи банку пива й чухаючи живіт!!! 🍺