Я ТАНЦЮВАЛА ЗІ СНЕЙПОМ?!

Сонце золотавим серпанком заливалося у першу оранжерею. Діти, неначе сонні мухи, конспектували поведінку помаранчевої конвалії, якщо тій у ґрунт додати трохи соку сріблястого дерева.
— Що з вами сьогодні таке? – обурювалась Арі. Дівчина чимдуж позіхнула та закрила рота рукою.
— Вибачте, професорко Стрейдж, – сказала маленька дівчинка. Арі її впізнала. У неї як і у дівчини було кучеряве волосся. Саме вона під час того як оголошували правила турніру кричала: «Суддю на мило!»
— Ми обговорювали друге за... зав... завдання, – пробелькотів хлопчик поряд з нею.
— А треба було спати, – відразу відрізала вона.

Продзвенів дзвінок і першокурсники почали збирати портфелі.
— На наступному уроці ми з вами розберемо стрибучі цибулинки. О, і не забудьте здати конспекти, – крикнула вона дітям та випхала їх із приміщення.

Дівчина повільно пішла до великої зали. Снейпа за столом не було, зате був Каркаров. Як тільки той побачив Арі, відразу піднявся та попрямував до неї.

Дівчині кортіло розвернутися та піти геть, але вона була занадто ввічлива для цього. До того ж професорка через свою дурість продовжувала стояти на місці неначе вкопана.
— Міс Арі, – промуркотів той. Він взяв її руку та ніжно поцілував.
— Ігорю, – кивнула професорка здивована тим, як же це вона могла забути його дратуючу, дурнувату посмішку.
— Як тільки вас побачив, усе навкруги розцвіло. Як ся маєте?
— У мене все (було) добре. Чим можу допомогти? – Арі зімкнула руки у замок та опустила їх.
— На рахунок нашого з вами побачення...
— Ігорю, я вже казала вам, що це ніяке не побачення, а звичайна дружня вечеря, хіба ні? – дівчина підняла руку, ніби протестуючи.
— Так-так, вибачте, обмовився, – відповідь чоловіка Арі явно не задовольнила; він намагався не видавати, що роздратувався.
— Хочете відмінити вечерю? – від цієї думки в середині животі Арі ніби розлилася якась приємна, тепла речовина. Вона пливла до серця, рук, щік, кунчиків пальців і нарешті, самого мозк...
— Що ви, звичайно ні, – заперечив Ігор, чим розбив ту неймовірну атмосферу навкруги дівчини.
— А що тоді? – не дуже задоволено запитала вона.
— Я б хотів додати й свою умову, наприклад ви...
— У мене сьогодні багато справ, тому, до зустрічі, – Арі пройшла повз чоловіка більше не мовивши ані слова.

«Пф, умови він буде мені ставити, ще чого. Це ж він запропонував мені повечеряти з ним, а не я йому».

Коли Каркаров тяжко вдихнув й вилетів з зали, професорка нарешті видихнула.
Ну і надокучливий. Відколи той запропонував їй повечеряти з ним, вона усіляко почала уникати цієї персони. До цього моменту вони обоє практично не зустрічалися.

Швиденько пообідавши, Арі повернулася до свого кабінету, сіла за стіл та висунула шухляду. У ній лежав жовтий сувій. Арі розгорнула його та замислилась трохи.
Там було написано ось що:

Снейп – професор зілля та настійок у школі. Раніше слугував Волдеморту, а з недавніх пір практично сам зізнався у тому, що був і залишається смертежером. Дамблдор особисто заступився за Северуса Снейпа у суді перед міністерством магії. Чоловік став агентом та членом «Ордену Фенікса» ще до падіння Того-Кого-Не-Можна-Називати. Він передавав інформацію про Темного Лорда та його посіпак, чим дуже допомагав Міністерству й самому ордену.
                              II
Каркаров – директор школи Дурмстренґ, яка славиться своєю не дуже файною репутацією. Раніше слугував Волдеморту та допомагав іншим смертежерам катувати маґлів. Був спійманий Аластором Муді та засуджений до ув'язнення. Видав одного смертежера і його випустили з в'язниці. Звичайнісінький, ні нащо не придатний боягуз.

А ось третій рядок був зовсім інший. Точніше його, можна так сказати, взагалі не було лишень три знаки питання. Це був третій, невідомий Арі смертежер, який знаходився тут, у Гоґвортсі. Можливо під лицем іншої людини.

А якщо Снейп і є тим самим смертежером? Він зміг обдурити самого Волдеморта, а це означає, що він міг обдурити й міністерство і її саму...
— Зі списку підозрюваних його викреслювати не можна, – твердо заявила дівчина. Вона згорнула сувій та поклала її назад у шухляду.

Їй не давали спокою ті спогади під час балу. Про що казав Каркаров? Чому Снейп радив йому тікати? Невже зільєвар знає набагато більше, ніж здається? Та що то були за червоні очі?! Вони в першу чергу хвилювали Арі сильніше, ніж та підслухана розмова.

Дівчина сподівалася, що це знову була гра світла, як у випадку з хижою ромашкою. Що це була звичайнісінька примара і що насправді вона бачила дві освітлені яскравими місячним світлом, троянди.
Освітлені місячним світлом...

Раптом Арі як підскочить; стіл здригнувся; пляшечка з чорнилом впала та розбилася; стос пергаменту посипався на підлогу.
— Я ТАНЦЮВАЛА ЗІ СНЕЙПОМ?!

«ЩО БУЛО У МОЇЙ ГОЛОВІ В ТОЙ МОМЕНТ, КОЛИ Я ПРОХАЛА ЙОГО ПРО ТАНЕЦЬ?!!! НЕВЖЕ Я СПРАВДІ СКАЗАЛА, ЩО САМЕ ЙОГО МЕНІ НЕ ВИСТАЧАЄ, АБИ ПРИКРАСИТИ ВЕЧІР?!»

(Вона має на увазі танець).

Арі сповзла на підлогу та залізла під стіл. Вона частенько так робила, коли була маленька під час грози або для того, щоб обдумати події того чи іншого дня.

Професорка почервоніла та заховала голову в колінах.

«Навіщо я...»