Запрошення

Арі лежала на ліжку з розплющеними очима.

Кімнату заливало ну дуже яскраве сонячне світло, через що дівчина зіщулилась та міцніше заплющила повіки. Тіло ніби само піднялося з ліжка. Арі сиділа на м'якому матраці та дивилася на круглий килим посеред кімнати. Він був жовтогарячого кольору, а з його середини стирчала нитка (до якої, до речі, вона придивлялася).

Дівчина чимдуж позіхнула та встала на ноги. Потягнулась й оглянула усе довкола. Її погляд зупинився на годиннику. Сніданок майже закінчився, а до початку другого завдання залишалося пів години.

Вона вдягнула свій улюблений чорний мішкуватий джемпер з білими смужками на кінці кожного рукава та чорні джинси.
Дівчина з хорошим настроєм попрямувала до великої зали.
                              ***
Снейп був у гарному настрої. Сьогодні він буде дивитися на те, як діти пірнають у холодне, слизьке, чорне та моторошне озеро. Файно, дуже файно.

Перед тим як піти до великої зали, чоловік вирішив перевірив свою комору, аби переконатися, що з неї нічого не зникло... він помилився. Зникли деякі інгредієнти. Снейп розлютився. Він з усією силою зачинив двері та жахаючи учнів, змушуючи їх розбігатися хто в який бік, пішов до великої зали. От тобі й хороший настрій!

Северус був впевнений, що це Гаррі пограбував його.
Зільєвар побачив Арі, яка стояла у дверях. Вона швидко щось казала мадам Максім. Жінка кивнула дівчині та пішла до озера займати своє місце.

Арі роззирнулась. Її погляд відразу натрапив на чоловіка. Дівчина ніжно тому посміхнулась, але від цього Снейп не пом'якшав, хоча серце забилося швидше.
Він пішов прямо до неї.
Арі трохи злякалася, бо чоловік нісся ніби той ураган, на дерево. Професорка стояла рівно, намагаючись зберігати спокій.
— Доброго ранку, професор Снейп, – привіталася вона, коли чоловік підійшов ближче.
— І вам, – холодно відповів той.
Арі зніяковіло потерла руку об руку.
— Ви... сердитесь на мене? – трохи нервуючи запитала вона.
Снейп підняв одну брову не розуміючи, про що це вона.
— Чому це я маю на вас сердитися? – він навіть забув додати холоду промовляючи це. Мить, і він знову нахмурився, – Невже це ви мене пограбували?
Тепер Арі здивовано підняла брову, непомітно для себе копіюючи Северуса.
— Вас пограбували? – дівчина мало не охнула, – Знову?
— Так... чекайте, я заплутався, – Снейп трохи струснув головою, – це були не ви?
— Ні, звичайно, що ні, – енергійно захитавши головою, сказала Арі, але відразу зрозуміла, що не надто переконала зільєвара, тому обґрунтувала свою відповідь. – Ви знаєте, що я не надто добре брешу. Невелика частина ваших інгредієнтів з оранжерей, тому грабувати вас немає сенсу.
— Ви переконали мене, коли визнали, що не вмієте брехати, – перебив її Снейп.
Настала невеличка пауза. 
— То ви...
— Можливо, – відрізав зільєвар та пройшов повз Арі. 
Вона обернулася та нахмурилась.

«То...то він хотів почути як я виправдовуюсь?! І при цьому всьому він знав, що це не я..!»

Вони зайшли у велику залу. Там було доволі таки порожньо, бо деякі учні побігли займати місця, а деякі продовжували ранішню трапезу і, схоже, планували з'явитися біля озера в чітко назначений час. 
Арі, Снейпу та іншим вчителям стосовно цього не потрібно було хвилюватися, бо у них буде свій поверх. Дівчині подумалося що це величезний плюс, бо стояти та терпіти, поки тобі наступають на ноги – не дуже приємна перспектива.

Арі швидко поснідала та перша встала з-за столу. Вона кинула знайомий погляд – схожий на той, яким Снейп зазвичай оцінював людину – на зільєвара, гордо підняла голову та пішла геть. Северус проігнорував її, попиваючи свою каву без цукру. 
Через декілька хвилин той також встав з-за столу та пішов до того місця, де буде проходити друге завдання.

Чоловік йшов озером ледь помітно посміхаючись. Настрій у нього трохи покращився після того, як він познущався з Арі.

Прийшовши на місце, зільєвар відразу почав шукати поглядом Гаррі Поттера, але того ніде не було.

Арі розлючена гордо підняла голову та прослизнула повз Северуса.
Зільєвар намагався не звертати на дівчину уваги, але вона віддавала таким жаром, ніби зараз же згорить від люті на місці, або ще гірше, підпалить щось (так-так, Северус думав, що це гірше, аніж палаюча професорка).

До речі, не лише він це помітив. Деякі учні, а то й вчителі, озиралися, коли вона проходила повз них.

«Невже це її так сильно зачепило?»

Насправді не дуже. Арі просто приколювалася.

«Вмію, знаю, практикую», – подумалося їй.

Дівчина трохи охолола і почала розраховувати на те, що Снейп трохи менш як тиждень не буде її чіпати.

Вона побачила, а ще краще сказати, почула, як учні – та й сам Каркаров – Дурмстренґу розриваючи горло кричать: «КРАМ, КРАМ, КРАМ, КРАМ».

Очі професорки зустрілися з очима Ігоря. Чоловік вишкірився та підійшов до неї, доки його учні продовжували волати.
— Міс Арі, – сказав той, – я вас шукав.
— Знову по обличчю захотіли? – роздратовано прошипіла вона.
Каркаров лише ширше посміхнувся.
— Я люблю жінок з характером, – прошепотів він їй на вухо.
Чоловік відхилився, продовжуючи шкіритися. Ігор запропонував Арі руку, але та кивнула у сторону сходів, аби вони відійшли.
— Що вам від мене потрібно? – холодно запитала дівчина.
— У мене є до вас розмова... – солодко почав той, але Арі підняла руку, жестом зупиняючи його.
— Якщо ви хочете поговорити, Ігорю, то дочекайтеся кінця турніру, – чоловік кивнув головою, а дівчина піднялася по сходах.

Каркаров посміхнувся на всі зуби, а потім розвернувшись, продовжив разом з учнями волати: «КРАМ, КРАМ, КРАМ, КРАМ».
— Турнір ще не почався, а Каркаров з учнями поводяться...
— Як ідіоти? – перебила Снейпа Арі. Чоловік якраз наздогнав її. Він стримано кивнув.
— Згодна.
— Ви дивна.
Професорка поглянула на Снейпа та, широко округливши очі, вказала вказівним пальцем на себе.
— Я?
— Так.
— З чого ви це взяли?
— Ви, чомусь, дуже швидко змінюється у настрої.
— Так робить кожна людина, – дівчина відвернула від нього голову й поглянула у низ.