Щире чаювання

Арі ходила по кімнаті та крутилася перед дзеркалом. Вона прикладала до себе то один комплект одягу то інший. Професорка не думала що це якесь побачення, але погодьтеся, що кожна дівчина або жінка захотіла б вразити людей своїм зовнішнім виглядом, навіть якщо це похорон. У неї були думки одягнутися так само як Снейп і подивитися на його реакцію, але потім згадала, що їй двадцять шість, тому це було б дивно. До того ж Арі набридло, що зільєвар частенько казав, нібито вона поводиться як дитина, тож цей варіант відразу полетів геть.

Дівчина втомилася думати і обрала те, що було на ній під час приїзду сюди – чорний  светр з довгою чорною спідницею –.

Арі спробувала зібрати неслухняне кучеряве волосся у гульку або хвіст, але воно вискакувало та впадало їй на плечі й обличчя. Зітхнувши, вона зав'язала косу і вийшла з кабінету.

За новою звичкою, яка виникла нещодавно, Арі перед тим як піти до Снейпа, зазирнула у кожну оранжерею, аби впевнитися, що там немає непрошених гостей. Не помітивши нічого незвичайного, вийшла у коридор. Вона звернула за ріг, спустилася мармуровими сходами та пішла в підземелля.

Дівчина наближалася до чорних старих дверей. Підійшла, постукала, але відповіді так і не почула.

«Він забув про нашу зустріч чи вже спить? Ох, можливо, він на чергуванні? Хоч-а-а, якби він був в цей день на чергуванні, не запросив би».

Арі ще раз постукала у двері. Їй відповіли, але аж ніяк не з кабінету. Вона рвучко обернулась. Ззаду стояв Снейп.
— Дуже. Смішно, – з паузою сказала Арі.
— Ого, професорко Стрейдж, ви що, на похорони зібралися?
— Не лише я.
Вони оглянули одне одного.

Снейп відчинив двері та запропонував Арі увійти. Та легенько кивнула і піднявши підборіддя, зайшла до середини. Вони пройшли вздовж рядів парт та звернули до кабінету Снейпа. Чоловік відчинив їй і ті двері.

Через деякий час Арі вже сиділа за чорним столом біля вікна. Кабінет Снейпа був не великим. Вздовж однієї зі стін стояла багато поличок з книгами та декілька з інгредієнтами (інші зберігалися або в класі, або в тій самій комірчині).
— В мене є лише чорний чай, – сказав той, ледве повернувшись до неї.
— Я не проти чорного.
— Цукру теж немає, – дівчина могла бачити як Северус посміхається, хоч він і стояв до неї спиною.
— Нічого страшного, – від однієї думки про такий чай в горлі пересохло. Вона ледь стрималась, аби не скривитися. Чомусь Арі уявила його саме міцним та гірким.

Дівчина мовчки дивилася на зільєвара, допоки той заварював чай.

«У нього доволі таки широка спина».

Арі почервоніла та повернула голову до вікна.

«Про що це я думаю? Зберися Арі, зберися».

— Дякую, – через деякий час Снейп поставив на стіл дві чашки.

Чай, на превеликий подив, вийшов дуже запашним, а гіркий присмак, яким він повинен віддавати, відчувався ніжно та легко.
— Неймовірно, – Арі вражено поглянула на Снейпа, – ніколи в житті не пила смачнішого чаю.
— Як-не-як, я зільєвар, – похвалився Снейп
Він не дуже любив це робити, бо потім люди собі дозволяли занадто багато. Починали розпитувати про різні рецепти, які краще використовувати тощо. А найбільше його дратувало, коли вони намагалися дізнатися секрети заварювання тих самих чаїв. Чому не можна просто насолодитися ними? Спокійно. Без дурнуватих питань, після яких він відразу їх вижене.
— Ви дуже вправний зільєвар, – визнала вона.

Після того, як дівчина вдруге відчула аромат чаю, на щоках з'явився рум'янець. Снейп уважно за нею спостерігав і був, ніби, задоволений її реакцією.
Арі трохи відпила. Тепла, майже гаряча речовина прокотилася по горлу, приємно лоскочучи. Вона помітно розслабилась.
— То, що ви думаєте про друге завдання? – професорка вирішила освіжити свої думки від різкого розслаблення та почати розмову на тему турніру. Чоловік помітив, що на її щоках все ще красується рожевий рум'янець.
— Ну... до нього залишилося ще декілька днів. Буду відвертим, мене ощасливить якщо Поттер не зганьбитися перед всіма як завжди, – Снейп також відпив чаю. На відміну від дівчини, у нього не було часу для розслаблення, зате у нього була ціль та план як вивідати у неї потрібну інформацію. 
Схоже тепер Снейп став загрозою для дівчини, а не навпаки.
— Я знаю, що це може здатися не правильним, але... я ставлю на Седріка Діґорі, що той випливе першим з озера, – Арі посміхнулася, нахилилася в перед і продовжила. – Він завжди слідкує правилам, а торік взагалі переміг Гаррі, хоча той впав з мітли через дементорів, але все ж таки.
— Я вас не засуджую, особливо враховуючи, який Гаррі у нас "герой", – чоловік відкинувся на спинку стільця.

(Ах-ах-ах-ах, пліткують).

— У нього іноді бувають приступи рятувальника. Але я впевнена, що на другому завдані подібний проявиться, – Арі взялася за підборіддя та трохи нахмурилась, – хоча мені навіть зараз не віриться, що завдання буде проходити на дні озера. Там холодно і повсюди купу зелені.
Арі подумала про слизькі водорості, які можуть вчепитися їй в ногу і від огиди здригнулася.
— Радійте, що не вам доведеться проходити те завдання, – чоловік ледь помітно посміхнувся.

Він був задоволений, що зустрів людину, якій теж не дуже подобається Поттер. Хоча у нього і були на це свої підстави, але все одно. Та й взагалі. Вона дивним чином його розуміла. Або, як і він, намагається підкрадатися ближче та послабити пильність.

Арі також пам'ятала про своє завдання, тому саме це і намагалася зробити. А ще вона підозрювала, що це був саме Снейп. Що це він вчора пробрався до неї в оранжерею та викрав той сік. Дурна підозра, бо вона ж сама пообіцяла віддати їх зільєвару після того, як наповниться кожна пляшечка.
— Як добре, що у мій час турнір не відбувався.
— Не факт, що ви взагалі пройшли б відбір, – Снейп вже випив свою чашку чаю, склав руки та поглянув на Арі.
— Що? – вона також відставила чашку та поглянула на чоловіка. Він застосував до неї легіліменцію.
— По вашому, я не пройшла б?
— По моєму, так.
— Та я могла б виграти в тому турнірі на раз, – пробурмотіла дівчина, – просто нагоди такої не випало.
— Всі ми на словах найкращі, а як доходить до діла, втікаємо від небезпек рятуючи свою шкіру, – Снейп щільніше стиснув руки. Це відчуття йому було дуже знайоме і Арі, схоже, також. Рука дівчини зрадницьки здригнулася. Снейп це помітив та підняв брови.
— З вами все гаразд?
— Так... так все добре.