Хвойні аромати

— У вас щойно з'явилася така можливість, – пролунав холодний голос.

Арі здригнулася та підняла очі. Вона побачила біля відчинених дверей чоловіка з чорним як смола волоссям, який злісно оглядав її.

— Якого біса ви тут забули?! – закричав Снейп, не зводячи погляду з дівчини.
Нещодавню сонливість, яка п'ять хвилин тому захопила зільєвара, як рукою зняло.

«Трясця! Я повинна щось відповісти».

А й справді, Арі вже як дві хвилини стояла та мовчки дивилася на чоловіка.
— І-і вам доброго ранку, професор, – пробелькотіла дівчина.

«ЯКА ТИ, БЛЯХА, ВИХОВАНА, НЕ ЗАБУЛА ПРИВІТАТСЯ».

— На жаль, мені ранок, ви вже зіпсували.

Трохи помовчавши, дівчина наповнила легені повітрям і продовжила.
— Я... я вчора дещо загубила тут, а вас не виявилося в кабінеті, і я вирішила швиденько зайти, і... але ви не хвилюйтеся, – додала вона вже впевненіше, – я вже йду.
Дівчина пішла до дверей. 
Промінчик сонечка доторкнувся до флакона, і той в ту ж мить, кинув яскравий відблиск.

«Трясця! Коли треба, сонця не дочекається, а коли ні воно тут як тут».

Арі спробувала заховати його за спиною, хоча не сумнівалася, що очі Снейпа встигли натрапити на нього.

«Наступного разу буду робити скло з броні...Чудово Арі просто чудово, в тебе навіть кишень немає, аби заховати зілля».

Очі Снейпа ковзнули по руці Арі, яка була за спиною. Чоловік ступив крок у бік та з гуркотом зачинив двері.
— Я не сумніваюся у ваших добрих намірах, – крізь зуби проказав він, – але я вимагаю вас показати мені, що знаходиться в тій руці, яка захована за спиною.
Арі зупинилася.

«Ти серйозно? Я придбала його майже незаконно».

Якщо Арі продемонструє зілля, вона може потрапити в іще більшу халепу.

(Ну так, у неї ж їх мало).

— Вибачте, але я не можу цього зробити, – вона намагалася говорити впевнено.
— Що ж, – брови Северуса звелися до купи, а вуста стиснулися в тонку лінію. Чоловік спритним рухом руки забрав зілля. Як досвідчений зільєвар, він відразу впізнав це вельми цікаве, але небезпечне творіння.
— Навіщо вам "Дим Флойда"?
— Це моє! – вигукнула вона. – І я попрошу вас, віддати мені його назад.
Дівчина стала навшпиньки та потягнулася до піднятої руки чоловіка.
— А навіщо воно мені не ваша справа!
— Ох, невже? – зільєвар зробив кілька кроків назад, але руку не опустив. – Ви ввірвалися до мого кабінету без дозволу. Нишпорили тут і невідомо що хотіли взяти. Зілля може бути лише прикриттям, тому це ще як моя справа!

Він і без того не любив, коли хтось без запрошення вривався в його особистий простір, а минула розмова про те, що до Гоґвортсу проник нишпорка, надала йому усі підстави підозрювати її в чомусь.

— Гаразд, – Арі опустилася, – Я прошу вибачення за те, що без дозволу увірвалася до вашого кабінету, мені слід було дочекатися вас та попросити дозволу увійти.
Арі ще раз кинула короткий погляд на зілля у руці Снейпа.
— Ваших вибачень недостатньо, я чекаю пояснень, – зільєвар зробив ще трохи кроків назад і ледь не оступився. 
— Це дуже рідкісне зілля, тому я прошу віддати його мені, – сказала дівчина це м'яко, але щось у її голосі було не те. Вона не погрожувала, але й ввічливо не просила.
— Невже ви дійсно припускаєте, що я не знаю, що це за зілля?
Арі нахмурилась і підступила майже впритул до чоловіка, знову потягнувшись за зіллям. Снейп заховав за спиною руку. Коли Арі підійшла, між професором і стіною залишилося кілька сантиметрів, а може й менше.
— Це... це справді не ваше справа, відайте флакон! 
— Ви вже самі викладаєте, а поводите себе як дівча з першого курсу.

Арі спіткнулась та врізалася в груди чоловікові. Того придавило до стіни. Почувся якийсь хрускіт, на який вони, схоже, не звернули уваги. А тим часом флакон тріснув. Дівчина зауважила, що від Снейпа пахло корицею та медом, доволі небезпечні змішування ароматів: гіркий й солодкий. Арі зніяковіло підняла голову та відійшла.

— Мені справді потрібно це зілля, – відказала та, простягнувши руку, – я – колекціонер, тому втрата такого експоната, була б гріхом.

Не дивлячись на те, що Арі не дуже добре вміла брехати, вона вміла говорити правду, не розкриваючи самого ключа історії.

— Що ж, це перший і останній раз вам це зійде з рук. Проте якщо ця ситуація повториться ще раз, ви так легко не відбудеться.
Професор дістав руку з-за спини та поклав її у розкриту долоню Арі, зілля вивалилося, а Снейп тим часом, трохи відійшов.
— О, величезне вам дякую, – відрізала та. Вона взяла флакон та повернулася спиною до зільєвара. Поглянула на зілля крізь світло сонця. Дівчина пильно оглядала скло, як раптом помітила тріщину. 
— Що за?
Снейп запитально підняв брову та поправляючи рукава, підійшов до неї. Він трохи нахилився до її плеча і, примруживши очі, також поглянув на флакон. 
— Це всього лишень тріщина, міс, – сказав Снейп та відразу же отримав волоссям по обличчю, коли Арі різко розвернулась.
— Повітря, – прошепотіла вона. Й, побачивши запитальний погляд Северуса, додала, – потрапило... до середини.

Очі зільєвара стали круглими, як п'ять копійок.

Річ у тому, що якщо повітря потрапить до середини зілля "Дим Флойда" тільки що звареного, то нічого не станеться. А якщо воно потрапить у вже старе таке ж зілля, відбудеться щось схоже на хімічну реакцію.

Речовина в середині флакона забурлила, і він почав тріскатися. Арі та Северус продовжували стояти (як олені на дорогах у Канаді, які побачили в темряві світло від фар машини. Одним словом, застигли) та дивитися на зілля. Арі, з жахом в очах поглянула на професора. Ніхто навіть не встиг нічого сказати, як флакон вибухнув, й червона речовина потрапила на них обох. Відразу після цього кімнату почав заповнювати яскраво червоний дим, а слідом за ним, солодкий, навіть занадто солодкий аромат.
Снейп відхилився назад, та поглянув на свою мантію.

Це все через неї. Він міг піти спати відразу після повернення, якби не вона.