Коли я вибігла на кухню, то перше, що я відчула, це ваблячий аромат кави. Дві чашки стояли на столі і з неймовірною силою притягували до себе. Значить, Гліб уже встиг зварити каву собі і, гадаю, мені. Я ледве відірвала погляд від чорного напою і відразу спитала:
- Між нами ж нічого не було? - я схрестила позаду пальці, як у дитинстві, ніби це могло на щось вплинути.
- Ні. - Гліб навіть не подивився на мене, продовжуючи розглядати продукти у холодильнику.
- Значить було? - мене відразу кинуло у жар, і я відчула, як горить моє обличчя.
- Ні, не було. Завжди плутаюся, як відповідати на такі питання, з «не», - він продовжив монотонним голосом.
- А ти б хотіла? - він спокійно витягнув з холодильника тарілку з бутербродами і зараз наші погляди зустрілися. Я трохи заметушилася, але зібравшись з думками відповіла:
- Що за питання? Звичайно, ж ні!
- Ти не відразу відповіла «ні».
- Я не очікувала такого питання, - я переступила з ноги на ногу, - Щодо сьогоднішньої ночі. Ти тепер будеш мене шантажувати?
Він зареготав, але заспокоївшись, продовжив:
- Ні, навіщо ж. Ти сама вчора досить наламала дров.
- Тепер зрозуміло, чому ти такий спокійний, - я примружила очі, стулила губи і пронизливо на нього подивилася, - Зітри вже цю єхидну посмішку зі свого обличчя. Яких ще дров?
- Тоді слухай. Є дві новини: погана і дуже погана. З якою почати? - він дивився на мене пильним поглядом, а мені хотілося швидше про все дізнатися, хоч і знала, що швидше за все засмучусь ще більше. А коли надмірне вживання алкоголю призводило до чогось хорошого?
- З поганої, - я засумнівалася, - Ні! З дуже поганої.
- Ти вислала наше спільне фото Глібу, президенту студентського парламенту університету, замість мене.
Що я зробила?! Повний провал. Напевно, я забула, що підписала цього Гліба як «Скалка». Якщо врахувати, що цей хлопець мені подобається, це було не дуже хорошою ідеєю. Жахливо! Як я йому буду дивитися в очі? Так, якщо мислити більш позитивно, то він дізнався про моє існування, нехай і таким способом. Я зробила глибокий вдих і видих і постаралася якомога спокійніше відповісти Глібу, оскільки він чекав від мене негативної реакції:
- Е... Фух, а то я вже такого надумала... - він подивився на мене і посміхнувся. зразу відвела погляд і не дала йому можливість себе підколоти, - А погана?
- Також ти вислала наше спільне фото колишньому і написала, що я твій хлопець.
Тепер зрозуміло, чого колишній надіслав того листа, почуття власності спрацювало. А от з приводу Гліба шкода... тепер він взагалі не подивиться в мій бік. Таки наламала дров.
- Ось тепер ти розумієш, що сама собі створюєш проблеми.
- До зустрічі з тобою зі мною такого не відбувалося.
- Так, звісно. Звинувачуй у всьому мене. Щоб трохи тебе підбадьорити, скажу, що я знаю про цукерки. Знаю, що ти не винна.
- Дякую, полегшало.
- Давай, швидко поїмо, а то тебе ще очікують розбірки з двома хлопцями.
- Знаєш, не лізь у моє особисте життя! Сама розберуся у всьому. Краще зі своїм виріши щось, ділите з Глібом Яну.
- Так, ми довго вибудовували стратегію, щоб всі у це повірили.
- Повірили у що? - я присіла на стілець і взяла чашку з кавою.
- У те, що між мною і Яною або між Яною і Глібом щось є.
- Це ти зараз серйозно? - я навіть не встигла зробити ковток, поставила чашку, щоб випадково не розлити.
- Так.
- Але навіщо? - не те, щоб мені було це все цікаво, але все ж.
- Яна мій друг, точніше подруга. Гліб теж її друг. Але ми з Глібом ніколи не були друзями. Яна зустріла хлопця, батьки у неї суворі, не дозволили з ним зустрічатися, ось вона попросила у мене допомоги. Але одного разу її батьки побачили мене з дівчиною, довелося швидко міняти стратегію і попросили Гліба допомогти.
- Ось це поворот!
- Значить, дівчина у тебе все ж є.
- Уже немає. Вона поїхала до іншого міста.
- Це все мені нагадує події якогось серіалу, - я зробила ковток, потім ще, закрила очі і на мить уявила себе на березі моря, безлюдний пляж, теплий пісок, приємний подих вітру.
- На жаль, це реальність, - голос Гліба повернув мене в тут і зараз.
Що ж, чужі таємниці зберігати вмію, але ось навіщо мені це треба було знати? Зайва інформація. Як же хотілося швидше піти, але Гліб так старався, не можна ж нешанобливо ставитися до гостинності.
* * *
Коли я повернулася додому, на мене дивилися дві пари зацікавлених очей. Трохи забарилася, чого вони раптом? Вони знають те, чого не знаю я?
- Лера, ти так рано прокинулася. Куди ти ходила? - Маша почала допит, і це мене зовсім не порадувало.
Дівчата не помітили моєї відсутності вночі, тому мені не треба було вигадувати дурниць з приводу того, де я ночувала.
#4360 в Любовні романи
#1988 в Сучасний любовний роман
#1141 в Жіночий роман
Відредаговано: 10.10.2024