Розділ 3

"Деколи найгірший ворог – це той, хто змушує тебе сумніватися у власних почуттях."

Мег сиділа за письмовим столом, схилившись над підручниками. Її каштанове волосся спадало на плечі, а карі очі ковзали по рядках тексту, але думки були далеко від навчання. Вона машинально водила ручкою по сторінці, намагаючись зосередитися, але кожен раз поверталася до подій сьогоднішнього дня.

Кріс і його насмішки.

Його зухвала усмішка, що викликала в ній ледь стримувану злість.Їй здавалося, що він робить це навмисно. Не тому, що він справді її ненавидів, а просто… бо йому було цікаво дратувати її?Ця думка викликала в ній ще більше запитань.

— Знову думаєш про нього? — почулося з телефону.

Мег підняла очі на екран: голосові повідомлення від Олівії.Вона розблокувала телефон і натиснула на відтворення.

— Не хочу тебе засмучувати, але ти поводишся так, ніби тобі не байдуже.

Мег зітхнула й відповіла текстом: "Мені байдуже. Він просто дістав мене".

За кілька секунд прийшла відповідь:

"Та-та, продовжуй себе переконувати, подруго".

Мег відклала телефон і впала на ліжко, втупившись у стелю. Вона не дозволить Крісу Нельсону займати її думки. Він всього лиш черговий самовпевнений хлопець, який звик, що всі дівчата кидаються йому під ноги. Але вона — не всі. Вона навчиться його ігнорувати.

Але чому це було так складно?

***

Кріс стиснув кулаки, вдихаючи важке повітря спортзалу.Його тіло було втомлене, але в голові не було спокою.

Знову цей погляд.Мег.

Її спокійні карі очі, які, здавалося, пробивали його наскрізь, ніби він для неї просто порожнє місце.

Він ніколи не зустрічав когось, хто не намагався б йому сподобатися. Вона не намагалася. І саме це зводило його з розуму. Він різко вдарив по груші, відчуваючи, як напруга в грудях трохи спадає.

— Що з тобою сьогодні? — запитав один із його друзів, Ліам, спираючись на канати рингу.

— Нічого, — буркнув Кріс, переводячи подих.

Ліам хмикнув і обперся на канати, уважно його вивчаючи.

— Та ну, чувак. Ти на нервах. Щось сталося?

— Просто не мели дурниць, — кинув Кріс і пішов у роздягальню, навіть не глянувши в бік друга.

Але Ліам знав його достатньо добре, щоб зрозуміти: це не "нічого".

І, судячи з усього, це "щось" мало карі очі й різку відповідь для будь-якої його репліки.

***

Мег зайшла до школи, одразу помітивши Олівію та Грейс біля своєї шафки.

Олівія — струнка брюнетка з пронизливими блакитними очима — сперлася на металевий ряд шафок, а Грейс — висока блондинка з легким відтінком засмаги на шкірі — копирсалася у своєму рюкзаку.

Побачивши Мег, Олівія відразу пожвавилася.

— Ну що, як пройшов вечір без мене?

— Спокійно, якщо не рахувати те, що я втратила пів години, намагаючись не думати про одне конкретне ім’я, — зітхнула Мег, відкриваючи шафку.

— О, ти знову про нього? — піддражнила Грейс. — Олівія розповіла тобі про "це"?

— О, ще й як, — Грейс закотила очі. — І я все ще чекаю на твою версію.

Мег скривилася, вирішивши закрити цю тему:

— Немає ніякої версії. Він просто...

— ...Дістав тебе? — підказала Олівія.

— Саме так.

Грейс театрально підняла очі до неба.

— Знаєш, що найгірше? Що ти даєш йому реакцію. Хлопцям, як він, тільки це й треба.

Мег зітхнула, відчуваючи, як напруга знову повертається.

— Мені просто треба це ігнорувати.

— Легко сказати, важко зробити, — пробурмотіла Олівія.

Вони повернули за кут і тут же зіштовхнулися з компанією Кріса. Кріс стояв біля своєї шафки, в оточенні друзів. Його темне волосся було трохи розкуйовджене після ранкового тренування, а карі очі ледь помітно звузилися, коли він побачив Мег.

Їхні погляди зустрілися. Мег вирішила нічого не казати, просто пройти повз. Але вона відчула, як усмішка Кріса стала ще ширшою.

— О, а ось і вона.

Він зробив крок уперед, спираючись рукою на шафку, ніби перегороджуючи їй шлях.

— Вчора тобі мене не вистачало?

— Навіть не уявляєш, як ні, — сухо відповіла Мег.

Кріс засміявся, а його друзі переглянулися.

— Я так і думав.

Олівія склала руки на грудях.

— Відступи, Кріс.

— А якщо ні?

Мег відчула, як всередині неї закипає злість.

— Послухай, у мене немає часу на твої ігри.

Кріс нахилився трохи ближче, так що їх розділяли лише сантиметри.

— А ти впевнена, що це гра?

Мег зустріла його погляд.

— Я впевнена, що тобі варто пошукати собі іншу розвагу.

Грейс в цей момент хмикнула:

— Нічого особливого? — підняла вона брови. — Чувак буквально не зводить з тебе очей!

Олівія кивнула.

Кріс перевів погляд на неї, ніби щось хотів відповісти, але Мег його випередила. Вона обійшла його, не чекаючи відповіді, і попрямувала до класу. Кріс провів її поглядом. А потім, сам не знаючи чому, усміхнувся.

Мег відчувала, як її серце калатає швидше, ніж вона б хотіла. Вона тримала голову високо, не дозволяючи собі озиратися, але майже фізично відчувала, що Кріс все ще дивиться їй услід. Це було ніби невидиме тяжіння, від якого вона не могла просто так позбутися. Їй хотілося думати, що це тільки її уява, що вона перебільшує, що насправді він просто випадково опиняється поруч і його погляди не мають ніякого значення. Але чомусь щоразу, коли вона ловила його очі на собі, у неї по спині пробігав неприємний холодок, а пальці автоматично стискали підручники трохи сильніше.

Вони з подругами зайшли до класу. Там було гамірно: кілька хлопців сперечалися про якийсь матч, дівчата перешіптувалися в кутку, хтось гортав свої конспекти в останню хвилину перед уроком. Все виглядало так, як завжди, тільки от у самій Мег було відчуття, ніби все всередині неї змістилося, ніби щось змінилося — навіть якщо вона не могла зрозуміти, що саме.