Наступного дня Софія отримала коротке повідомлення від Дем’яна:
“Зустрінемось о 19:00. Це важливо. Будь ласка, прийди.”
Вона вагалася, але прийшла. Він чекав у маленькому офісі, де не було зайвих очей і вух. На столі лежала товста текa з документами.
— Що це? — насторожено спитала Софія.
— Те, що може зруйнувати Гриценко, — спокійно відповів він. — І водночас захистити вашу родину.
Він розгорнув папку. Усередині — фінансові звіти, копії договорів, свідчення. Софія пробіглася очима по сторінках і відчула, як у грудях наростає хвиля: там було чітко видно махінації Валентини, її схеми з офшорами та підкупленими чиновниками.
— Як ви це дістали? — прошепотіла вона.
— Ризикував, — коротко сказав Дем’ян. — Деякі з цих паперів я отримав через зустрічі, які ти бачила. Я мусив грати роль союзника, щоб отримати докази.
Він підняв на неї очі.
— Я робив це не лише як юрист. Я робив це, бо не міг дивитися, як твою сім’ю знищують.
Софія стояла мовчки, пальці стискали аркуші так сильно, що вони ледь не рвалися. Гордість кричала, що не можна вірити. Але серце… серце вже знало відповідь.
— Ви розумієте, що тепер Гриценко не залишить вас у спокої? — нарешті сказала вона.
— Я розумію, — твердо відповів він. — Але я не збираюся відступати.
Їхні погляди зустрілися. І цього разу в Софії не залишилося сумнівів: перед нею стояла людина, яка ризикувала всім заради неї.
Вона вдихнула глибоко й прошепотіла:
— Дякую.
Дем’ян усміхнувся, і ця усмішка вперше не здавалася їй загадкою. Це була правда.