"Більше ніж упередження "
Розділ 27. Сумнів
Увечері Софія не знаходила собі місця. Її телефон миготів новими повідомленнями від сестер, але вона не відповідала. В голові крутилася лише одна картина: Дем’ян поруч із Гриценко, його спокійний погляд, його фраза «Можливо, ми даремно все це почали…»
Вона не витримала й поїхала до знайомого журналіста-розслідувача, який іноді допомагав їй із інформацією.
— Тобі потрібно щось про Гриценко? — перепитав він, коли вона несміливо виклала прохання.
— Про неї і… про те, з ким вона останнім часом контактує. Особливо про юристів, — уточнила Софія.
За кілька годин вона вже тримала в руках невелику папку. Її серце калатало, коли вона відкрила її прямо в машині.
І серед роздруківок, серед фотографій і нотаток вона справді побачила його ім’я.
Дем’ян Коваленко — кілька конфіденційних зустрічей.
Її пальці затремтіли.
Це правда… Він справді з нею працює?
Софія відчула, як груди стискає від болю. Вона хотіла негайно зателефонувати йому, вимагати пояснень, але гордість знову взяла гору.
Вона сховала папку й поїхала додому, проте вночі довго лежала без сну, дивлячись у стелю. Кожен спогад про його усмішку, про вечори над Дніпром, про його слова здавався тепер фальшивим.
І все ж у глибині душі залишався крихітний вогник: А якщо це не те, що здається? А якщо я роблю помилку?
Вогник, який вона відчайдушно намагалася загасити.
#1461 в Сучасна проза
#6341 в Любовні романи
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
