Двокімнатна квартира на Лук’янівці була наповнена голосами ще до того, як Софія відчинила двері. Вона ледь ступила на поріг — і на неї налетіла молодша сестра Аліса.
— Ти де так довго?! — закричала вона, обіймаючи. — Ти навіть не уявляєш, що сталося!
З кухні виглянула середня сестра, Марта, з телефоном у руці.
— Софіє, тільки не нервуйся. Але… здається, до нас завтра завітають нові сусіди.
— І що в цьому такого? — втомлено зняла пальто Софія.
— Не просто сусіди, а власники цілої компанії, — втрутилася старша, Марта яка саме поправляла зачіску перед дзеркалом. — І серед них є дуже навіть привабливий хлопець.
Аліса закотила очі.
— Тобі лише хлопці на думці. Мене більше цікавить те, що він багатий!
— А тобі, Алісо, все одно, що хтось має гроші, — зітхнула Марта, сідаючи на диван. — Але визнаю, він виглядає… гідно.
Софія поставила сумку й нарешті сіла.
— Ви серйозно? Я повернулася після важкого дня, а тут знову починаються ваші «хто з ким одружиться».
— А що поганого в тому, щоб мріяти? — Марта всміхнулася. — Можливо, завтра твоє життя зміниться.
Софія лише зітхнула, але всередині знову промайнув образ Дем’яна. Його голос, його погляд у кав’ярні… І чомусь ця думка хвилювала її більше, ніж історії про нових сусідів.
Але сестер не зупинити. Вони обговорювали можливі сценарії, хто з ким піде на побачення, і навіть будували «плани завоювання».
Софія дивилася на них і відчувала дивне змішання ніжності й роздратування. У цьому хаосі була її сім’я, її світ. І водночас вона знала: зовсім інший світ чекає на неї за стінами цієї квартири.