"Більше ніж упередження "
Розділ 7. Дзвінок
Телефон завібрував так різко, що Софія мало не впустила чашку. На екрані світилася знайома фотографія — її сестра Марта.
— Вибачте, — пробурмотіла вона і взяла слухавку.
— Софіє! — з того боку пролунала схвильована інтонація. — Ти де? Тобі потрібно терміново повернутися додому. У нас… ну… довга історія, поясню пізніше. Просто приїдь.
Софія заплющила очі й вдихнула.
— Добре, я зараз буду, — відповіла вона, хоча всередині щось стискалося.
Вона поклала телефон і підняла погляд на Дем’яна. Він уважно стежив за кожним її рухом.
— Родина, — коротко пояснила вона. — Мушу йти.
— Шкода, — його голос був рівним, але в очах промайнуло щось більше. — Розмова тільки починалася.
Софія зібрала речі, намагаючись не зустрічатися з ним поглядом. Але коли вже майже піднялася, він несподівано сказав:
— Софіє… ви не завжди повинні тікати.
Вона зупинилася на півкроці.
— Це не втеча, — кинула вона через плече. — Це життя.
Вона вийшла у прохолодний вечірній Київ, але відчуття, що залишила там щось важливе, не відпускало.
#1461 в Сучасна проза
#6334 в Любовні романи
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
