Розділ 5. Судова дуель

Зала суду на Солом’янці була заповнена до краю. Журналісти, спостерігачі, адвокати-конкуренти — усі хотіли побачити, як дві фірми зійдуться у резонансній справі.

Софія сиділа за столом позивача, переглядаючи нотатки. Її пальці трохи тремтіли, але вона швидко взяла себе в руки. Вона не могла дозволити собі слабкості.

На протилежному боці зали сидів він. Дем’ян. У темно-синьому костюмі, спокійний, мов скеля. Він перегортав документи так, ніби це звичайний робочий день. Жодної емоції, жодного натяку на напруження.

Робот, — знову подумала Софія. Але серце закалатало сильніше.

Суддя зайшов у залу, усі підвелися. Почався процес.

— Представник позивача, вам слово, — пролунав голос судді.

Софія піднялася.
— Ваша честь, сьогодні ми доведемо, що компанія-відповідач свідомо порушила умови контракту, наражаючи на ризик сотні працівників…

Вона говорила впевнено, чітко, не даючи сумнівів у кожному слові. Її голос лунав так, що навіть журналісти перестали шепотітися.

Коли вона закінчила, суддя кивнув у бік Дем’яна.

— Представник відповідача.

Дем’ян піднявся. Його рухи були неквапливими, впевненими. Він глянув на Софію — коротко, холодно — і почав:
— Ваша честь, ми почули гарну промову. Але гучні слова ще не є доказами. Дозвольте нагадати, що право — це не про емоції, а про факти. І саме факти сьогодні стоятимуть на нашому боці.

Його голос був спокійним, рівним, але з кожною фразою він поступово «розбивав» її аргументи, вміло маніпулюючи деталями.

Софія стиснула кулаки під столом. Він був дійсно сильним суперником. І все ж вона чекала моменту.

Коли Дем’ян завершив, вона піднялася:
— Дозвольте короткий коментар. Якщо право — не про емоції, то чому ваша сторона приховує документи, які могли б розставити всі крапки над «і»?

У залі здійнявся шурхіт. Суддя суворо подивився на Дем’яна. Той уперше за день на мить зупинився. Його обличчя залишалося холодним, але в очах спалахнув вогник.

Вона його зачепила.

— Цікаво, — промовив він тихо, майже для неї однієї. — Ви добре граєте.

— Це не гра, — відповіла Софія. — Це правда.

Їхні погляди знову зустрілися — і цього разу ні він, ні вона не відвели очей.

Усі в залі зрозуміли: це протистояння лише починається.